Андрій М'ястківський

Кошенятко чеше вуса
Лапками двома.
На базар пішла матуся,
В хаті я сама.
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло
I тоді візьмусь за діло.
Підмету гарненько в хаті,
Молока дам

Наче сіре зайченя,
У пухнатій шубці
Братик двері відчиня
Ніженьками тупці…

Я потупцяю сама,
Підбіжу до нього.
А на вулиці зима
Застеля дорогу.

Вирушає в путь

Не лисиця я — лисичка:
Бо я зовсім невеличка.
В мене мама лисиця,
Мамі курочка сниться.
Я — маленьке лисенятко,
Мені снилося курчатко.

Він сів собі на гілці,
Так гарно, до ладу
На дзьобику-сопілці
Заграв:
Ду-ду, ду-ду!
Як будете проходити
У лісі чи в саду,
Почуйте пісню одуда:
Ду-ду, ду-ду,

З молдовського фольклору

Качечка лапата
Замітає хату,
Качур жовтоносий
Сміттячко виносить,
Горобці не спали –
Хмизу назбирали,
Курка на ряденце
Сіє

Чи тепер, чи колись
Із солодким хрустом
Зайчик місяця надгриз —
Думав, що капуста.

Місяць скік та й утік
В небо синє-синє
Не кружок-колобок —
Тільки

Котиків-воркотиків
Рясно на вербі.
Котиків-воркотиків
Я нарву собі.

Котики-воркотики
В мене на вікні.
Котики-воркотики —
Гості весняні.

Не глядить на

Лебеді не падали – летіли.
В лебедів стріляли чужаки.
Лебедину хату у неділю
Обняли вогненні язики –
І вона знялася в синє небо,
Роздобувши крила з-під землі.
В чорній

Трави в пояс, земля, як на святі…
Тихо й сонячно на лану.
Над левадою бусли крилаті
Виміряють небес вишину.

Так далеко, так широко й високо,
Так гіллясто колишеться

Пиріжечки, пиріжки,
Має кожен два ріжки.
Надкушу один ріжок…
Ой смачненький пиріжок!

Бджілок так багато —
Не порахувати…
Раз, два, три, чотири, п’ять…
Всі вони кудись летять.

Ті — назад, а ті — вперед,
В небі, наче вулиця.
Носять, носять бджілки мед
Од

У зайчика лапки,
А у мене ніжки.
Зайчик ними — стриб-стриб,
А я ними — туп-туп!

Зайчик ходить босий,
А я в черевичках.
Зайчик собі — стриб-стриб,
А я собі —

Печу, печу папку,
Саджу на лопатку.
Печу, печу калачі —
Рум’яніють у печі.

Скоро, скоро на обід
Прийде татко, прийде дід.
Я їм папку покажу,
Я їм весело

Хоче спати гілка,
Хоче спати бджілка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить…

Хоче спати пташка
І мала мурашка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить…

Хоче спати

По тонкім льоду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Під льодом десь дударики,
Дударики гудуть.

На ковзанку іду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Черевички від незвички
Ковзають по льоду.

А

Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.

Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава.

А

Завиває метелиця,
Завиває хурделиця,
Крутиться, вертиться,
Одбіжить та й вернеться.

Завиває метелиця,
Завиває хурделиця,
Гримає, сердиться,
Попід ноги

Зелений червень і тихий дуже
Соснові рами край пасік струже.
Край пасік струже, щоб мали бджоли
Куди вмістити солодке поле.

Солодке поле — то соки цвіту.
Як вийдеш з хати,

Як спить мала травиця,
Травиці дощик сниться.
І сниться їй синиця,
Що цівкає вгорі,
І ще їй в лузі сниться
Зелена косовиця,
І сняться тій травиці
Веселі косарі.

Білі лисички біжать через луг.
Біле, аж світиться, поле навкруг.

Білі лисички шукають курчат,
Півники білі на хатах мовчать.

Білі курчата сховались в курник,
Білий у небі