Анатолій Камінчук

У крамниці єноти
Запитали: — Є ноти?
— Є ноти, є ноти,
Шановні єноти!

І тепер єноти
Вивчають ноти:
— До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!
До, сі, ля, соль, фа, мі, ре,

А вусанчик-колосок
Подає свій голосок:
Росо, росо, росянице,
Зароси усю пшеницю,
Колосочки наливай,
Звесели наш рідний край!

Чики-брики — ти куди?
Чики-брики — на базар.
Чики-брики — а по що?
Чики-брики — по крупу.

Чики-брики — а кому?
Чики-брики — для курчат.
Чики-брики — скільки

Ходить коник по лужку,
По зеленім бережку.
Коник сам себе пасе,
Коник гривкою трясе.
Золота вуздечка — брень!
Золота підківка — дзень!

Колосочку, колосе,
Мудра голова.
Розкажи нам, колосе,
Чи скоро жнива?

Колос усміхається
В полі за селом,
До землі схиляється
Наливним зерном.

Вітерець

Вишенька прийшла,
Вишень принесла.
Хто в садочку працював,
Тому повну жменьку.
А хто бігав та гуляв —
Кісточку одненьку!

Українська писанка,
Як дитяча пісенька,
Як бабусина казка,
Як матусина ласка.

Сяду собі скраєчку
І розмалюю яєчко.
Хрестик, зоря, віконце –
І стане воно, мов сонце.

Ми зібрали урожай.
Наче сонце у вінку
Коровай наш, коровай,
На шовковім рушнику.

Друже, з нами заспівай
Пісню радісну, дзвінку:
Коровай наш, коровай,
На шовковім

Цілий день
Їжаки Їжаковичі
Збирають фрукти-овочі.
Сливи, яблука та груші
На пеньках, горбочках сушать.
Огірки та помідори
Обережно носять в нори.
Добре знають, що

Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».

Рідне слово любить ненька
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,
Так і

Баба Віхола ішла,
Величезний міх несла.
Аж тут вихор налетів,
Міх пошарпав, потрусив.
Розв’язався бабин міх —
І посипав долу сніг.

Мені приснився дивний сон
Ішов по стежці білий слон.
Біліла стежка і трава,
В слона біліла голова.

І на усенький білий світ
Біліла спина і живіт.
Біліло все від вух до

Лисиці-сестриці
Стріляли із рушниці.
Летіли із рушниці
Солодкі полуниці.

Вовки стріляли вгору,
Летіли помідори.
Летіли помідори
До їжачка в комору.

На бочечках

Усі дерева в інеї —
У білому, у синьому.
Ростуть димки над хатами
Стовпцями волохатими.

Гілки похитує вітрець,
Снігур сніжок покльовує,
А Морозенко-пустунець
Нам вікна

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина.
Степом котиться диво-луна.

Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна!

Серед жита
Є стежина,
Там хатина
Жайворина.

Там живе
Між колосками
У турботах
І піснях:

Жайвір-тато,
Жайвір-мама,
П’ять малих
Жайворенят!

Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.

В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.

Журавлі над

Листя падає
Додолу.
Засинає
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!

На стежину, на стіжок
Тихо падає сніжок.
Стало біло у дворі,
Прилетіли снігурі.

Ми виходимо на ганок,
Ми співаємо пісень:
— Сніже, сніже, добрий ранок,
Сніже, сніже,

В інеї червоний глід,
На ставку синіє лід.
На дорозі ожеледиця:
Не погода — привередиця.

Обережно йде бабуся,
Чап-чалап — ступає дід.
Навіть котик-біловусик
Лапкою