Анатолій Камінчук

Україна —
Рідний край.
Поле. Річка.
Зелен гай.

Любо стежкою
Іти —
Тут живемо
Я і ти!

Джміль,
Оса
Та бджілка,
От і вся
Лічилка!

Зима, зима,
Сніжок злітає.
Пташок нема,
Лише горобчик кружеляє.
Цвірінь — сідає на ріллю,
Мене із хати викликає.
І я горобчика люблю,
Бо він від нас не відлітає.

Відцвіла гречка,
Чорновершечка.
А тепер гречки
Повні мішечки.
Каже бабця наша:
— Буде добра каша!

За селом криницю
Викопав дідусь.
Там шумить пшениця,
Колос хилить вус.

Люди з поля йдуть,
Перепочивають.
Там водицю п’ють,
Дідуся згадають.

Листя пада, пада,
Холодно землі.
Вже летять над садом
В ірій журавлі.

Де була травичка,
Там сухий покіс.
Спохмурніла річка,
Змовкли гай і ліс.

Ген за

Стриб,
Скок,
Стриб,
Скок.
Біжить,
Видзвонює
Струмок.
Привітався
Із
Вербою
І
Подався
Стороною
До
Маленької
Вербички
Понад
Поле

Зайчик стриб, стриб,
А довкола сніг, сніг.
Стежиночки нема,
Замела зима.

Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.

В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.

Журавлі над

Їздив заєць до млина.
П’ять пудів змолов зерна.
А зайчиха ніч не спала,
Паляниці випікала.
Рано-вранці у хустинці
Понесли зайці гостинці:
Пташенятам і

Вже ведмідь заліз в барліг
І у довгий сон заліг.
Ти скажи, ведмедику,
Розкажи, ведмедику,
Не обридли тобі сни
Від зими аж до весни?

Де росла травичка,
Снігу намело.
Там, де бігла річка,
Лід — прозоре скло.

Де було стернище,
Там стоять скирти.
Тільки вітер свище,
Сніг іде густий!

Дощ хлющить
На зелен плющ.
Під плющем сховався
Хрущ.
Каже весело
Плющу:
— Не боюся я
Дощу!

Посідали на карниз
І ростуть ізверху вниз.
(Бурульки)

***

Біле-біле покривало
Із небес на землю впало.
(Сніг)

***

Дерев’яна

Колосочку, колосе,
Мудра голова.
Розкажи нам, колосе,
Чи скоро жнива?

Колос усміхається
В полі за селом,
До землі схиляється
Наливним зерном.

Вітерець

Хомка, хомка, хом’ячок,
Посмугований бочок.
Хомка рано устає,
Чистить лапки, воду п’є.
Прибирає гарно хатку
І виходить на зарядку.
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Хомка

Хурто-хурто-хуртовина
Захурделила поля.
Біля двору, біля тину
Сніг замети простеля.

Ні тобі у ліс поїхать,
Ні тобі у сад піти.
Хуртовина — біла втіха,
Біло вбілює

Їжачино-їжачок,
Де купив ти голочок?
Я у лісі побував,
Голочок собі придбав
Ще минулої весни
У колючої сосни!

Синя річко Здвиж,
Ти куди біжиш? —
Річка Здвиж сміється,
Між полями в’ється.
— Шлях мій через поле
Аж у Чорне море!

Лисиці-сестриці
Стріляли із рушниці.
Летіли із рушниці
Солодкі полуниці.

Вовки стріляли вгору,
Летіли помідори.
Летіли помідори
До їжачка в комору.

На бочечках