Анатолій Качан

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.

В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З

(Загадка)

Розбудіть мене, очеретянки,
У зелених плавнях при Дунаї, –
Я люблю дивитись на світанку,
Як із моря Сонце випливає.

Батьківщина Сонця – десь на

Веселим гуртом аж до мосту
Ми провели з піснями зиму.
А вранці, як незвана гостя,
Зима стояла під дверима.

Зима вернулася у місто,
І знов над вікнами будинку
Звисають з

(Безконечник)

Щоранку сад наш аж до ночі
Щебече, тьохкає, туркоче.
А на подвір’ї повно крику –
То бе, то ме, то ку-ку-рі-ку.
І цілий день на караулі

(Загадка-безконечниця)

На квітку ківтка сіла,
Знялась і… полетіла!

Я квітку наздогнала,
За крильця упіймала.
Як дорогу прикрасу,
До плаття притулила.
А

Всю ніч, мигаючи вогнем,
Маяк на березі крутому
Перемовлявся з кораблем,
З вогнями в морі штормовому.

Перемовлялися вогні
Про те, як у морській пустелі
Не сісти десь на

Вже літо красне і конем
Не наздогнати — осінь.
Річне кільце іще одне
В деревах додалося.

Стоїть і журиться сосна,
Бо в полі за рікою
Лягла глибока борозна
Між літом і

Завиває завірюха
Десь у димарі:
“Не виходьте без кожуха
Навіть на поріг!

Бо сьогодні я повинна
Снігом замести
Всі дороги і стежини,
Вулиці, мости.

Тож міцніше

У долині, що біля яру,
Поливає капусту хмара.
А за хмарою хмареня
Поливає капустеня.

Де варили бринзу чабани
У кошарі біля джерела,
Білі хмари впали на лани —
Білим цвітом гречка зацвіла.

Де іржали коні, — квітне мак,
Де вони любились — покрівець,
Де

За нашим садом море грає,
Із берегами розмовляє –
То криком чайок над водою,
То гулом-гуркотом прибою.

А наш садок на косогорі
Щодня вітає Чорне море
Зеленим шумом

Щодня у листопаді
Через кленовий міст
Шле яблунька із саду
Мені за листом лист.

А вітер-листоноша,
Сороки на хвості
Задарма, не за гроші
Розносить ті

В’ється стежка до села,
З квітами вітається.
А до мене, як смола,
Реп’яшки чіпляються.
Реп’яшки, реп’яшки,
Липнуть, наче женишки.

В небі жайвори-дзвінки
Співом

Понад Лиманом трави цвітуть,
Ластівка воду п’є на льоту:
Ледве торкнулась дзьобом до скла —
Ніби алмазом слід провела.

Понад Лиманом срібна коса
Тягнеться в море, у

1
Охололи води і земля,
Сон бере натруджені поля.

На горбах у висохлий кулак
Заховав зернята дикий мак.

А поміж горбами в теплий край
Покотився колесом курай.

Ні

1
Над лісом січень сіяв сніг.
Крізь снігову завісу
Півлісу лис до лісу біг,
А далі — вже із лісу.

Цей лис до нашого села
Із лісу підкрадався,
І хвіст його, немов

Стеляться низом сиві дими, —
В гості відлига йде до зими.

— Що ти, відлиго, хочеш робить?
— Хочу я, зимо, сніг розтопить!
Хоче мій вогкий, теплий язик
Кригу лизати, як

Розіграш

1
Пекла в духовці я вертуту,
А брат уроки готував.
Та засвітився наш комп’ютер
І відволік мене від страв.

Із кухні тільки на хвилинку
Я до екрана

Знову на білім світі
Райські настали дні:
Як молоком облитий,
Тьохкає сад пісні.

Знову над нашим хутором
З хмари, що йде на Крим,
Склавши долоні рупором,
Пробує голос

(Безконечник)

Навесні на кілька днів
Вийшла річка з берегів
І гуляє у лугах,
У левадах, у садах.
Котить хвилі у поля
Аж до скирти-корабля.

З пасовища в