Вірші

Біля річки, біля гаю
Я по бережку гуляю
І у росяній травиці
Рву червоні полуниці,
Їх вродило тут багато,
Всіх мені не позбирати,
Але й жаль лишати в лузі.
Приведу сюди...

Сидить на ліжку одинока…
Яка хороша, чорноока,
Рум’янець грає, кров кипить,
Любові жар в очах горить…
До лона руки притискає
І стиха «котика» співає.

Сумна історія...

Прилетіла ластівочка
Під віконечко до нас.
Заясніли в діток очка:
— Добрий день! Щасливий час!
Ти була в краю чужому,
Ждали ми тебе додому.
Натомились в тебе крила,
Бо...

Курочка чубата
Вивела курчата,
Та аж сім.

“Ходімо гуляти,
Хробаків шукати”, –
Каже їм.

І усі рядочком
Диб-диб біля квочки
У садок.

Зиркає чубата:
“Чи...

На персах землі
гора;
у важке небо зоряне з сонцем
впира чолом.
Од п’ят гори до зір небесних
криваві тумани.
На горі хрест в туманах —
хрест.
Простяг рамена
од...

Ще вчора сніг білів на пагорбі крутому,
Іскрився в променях, вилискував, блищав.
А вітер налетів в пориві весняному
й за ніч на пагорбі той білий сніг злизав.
І диво сталося: між...

У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси, у великій дружбі. Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від заздрості на їхню славу, вишукав хвилю і став набиватися...

Колимські закували зозулі,
шумує потік, молода шипшина
жовтавий стромить лист. Легкі хмарки
на порцеляновому виснуть небі.
А я на цій модриновій колоді
читаю про...

Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти...

Цей біль — як алкоголь агоній,
як вимерзлий до хрусту жаль.
Передруковуйте прокльони
і переписуйте печаль.
Давно забуто, що є — жити,
I що є — світ, і що є — ти.
У власне тіло...

Ми спитали в крокодила:
— Звідкіля ти?
— З річки Нілу.
От сідайте всі на спину —
В Ніл рушаю за хвилину.

Трагедія

Переклад Миколи Лукаша

Знов близитесь ви, постаті туманні,
Що вже мені з’являлися колись.
Чи вдержу вас? Чи знову тій омані
Мої чуття прихильно піддались?
Ви...

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.

На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в...

При цій малій нехитрій коляді
все менше нас: мороз на голос тисне.
Вмерзає слово у грубезний лід,
як риба — до весни (а лід розтане? трісне?).
Змерзає коляда у кожен звук —
і...

Можливо, я просто не вмію передати все це словами.
Навіть не знаю, що це – образа чи радість.
Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.
Але див не буває, тому я просто...

Зелена вода річок зупиняється в теплих руслах,
риби, мов дирижаблі, розганяють планктон
і змучені птахолови намагаються впіймати
кожне слово.

Міцно тримай у руках кольорове...

Ніч така місячна – виють тінейджери
плачуть коти божеволіють пси
ниє душа десь в куточку за ребрами
від передозу краси

ніч така місячна зоряна ясная
око пітьми просто в вікна...

Скучай але в міру
бо небо проллється сльозами
лишається віра
довіра і віра між нами
у небі є діри
у дірах є зорі прозорі
скучай але в міру –
у міру старих...

Т. Г. Шевченку

Дуб зелений та розлогий
Виріс на Вкраїні
У діброві, край дороги
При ясній долині.
Із дубами побратався,
Батьком став калині.

Часто вітри...

Зростає сонний камінь потойсвітно;
довкруг: берізки в танководик.
З огоню бегонії — приплив сповито
мені на самоту холодний.

Знесли ненависти одежу труйну —
ті, що схилилися і...