Вірші

Я не впізнав раніш її! —
Худа,
Бліда,
Простоволоса,
Мов та примара безголоса,
Вона одкрилася мені.
…….. І ніч, і день
Я довго ждав з висот надгірних
Богині радісних...

Серед залу у музеї
Світлим склом покрите
Стоїть ліжко старовинне,
Дуже знамените.
Гід пояснює туристам:
— Дами і панове!
Двісті літ було в готелі
Ліжко це чудове.
В...

Як повіяв навесні
Свіжий теплий вітер,
Клим картоплі посадив
Два десятки відер.
Він, до речі, на город
Не вивозив гною,
Хоч роками у дворі
Гній лежав горою.
Восени...

Звик слухняний чинодралик
Орієнтуватися
На інструкції, вказівки,
Ними керуватися.
Він відправив рано-вранці
Жінку в родбудиночок,
А увечері примчався:
Чи нема...

Теля загубило кожух —
червонясто-рудаво-білий.
Воно вирвалося, залишивши його
на зеленій траві.

Поспішало на світ? Чекало?
Не діждалося? Утекло?
Черевички на босу ногу,...

“На все свій час.”
Так мовить той, хто Вічність.
Але всяк раз
існує Потойбічність.

На перекаті така молода
біжить,
оголивши коліна,
вода,
збіга, сміючись,
і збиваючи піну,
і струнко поодаль
стоїть очерет,
і стежить
крізь марлю віконця...

Жозе-Марі Ередіа

М.Валерій Марціал, кн.І, епігр. 117

Луперк ще здалека кричить: “Поете мій,
Твій збірник епіграм — то ж золота латина;
Для мене він, божусь, є насолод вершина…...

Лихого ще не скоїлось нічого.
ПотЕпліло. Заврунились жита.
Пасує до Великодня святого
Праобрію обручка золота.
Хатам причілки синькою малюють,
Підновлюють солом’яні...

Настигла океан — біда сторука:
він, з огнища вітрів холодних,
мені й тобі зліта в зелених круках,
крізь сніг! як від двора льодовні.

Зніміла місяця мана лебідна,
а сонця мед...

— На розсуд світла вийди! пожаліє
розбита до краплинки доля.
Збіліє збір’я берегів залізне,
від хвилі: з валунів недовга.
Зміліла! в гребінці плачі розчешуть,
і ти не чутимеш...

Мовчать сади і ніч, жалів таємних повні,
І свіжі подихи вриваються в вікно…
О, як горять в мені почуття невимовні,
Як серце журиться, як нудиться воно:
Ой чом не зоря я в небесному...

Йшла в театрі нова п’єса,
Сіра, нецікава.
Штовхнув глядач потихеньку
Сусіда, що справа.
— Йдімо звідси. Це ж не п’єса,
А якась полова.
А сусід йому: — Неправда,
Штука...

Хлопець виїхав служити у далекий край
І коханій пише звідти: “Жди мене, чекай!
Я тебе не забуваю, не забудь і ти.
Я не можу надивитись на твої листи.
Навіть марки відриваю і цілую...

Після свайби каже Рая:
— Прости мене, Грицю!
Я від тебе приховала
Одну таємницю.
Я про це раніш боялась
Навіть говорити.
Знай, коханий: я нічого
Не вмію варити.
Я...

Времен далеких темный люд
В лесах полуночного края
Боготворил свой дикий труд,
Великих сил не сознавая.

Он расцветал и умирал
На лоне девственной природы,
Храня заветный...

Я не естет. Чого немає –
Того нема. Я – реаліст,
Який за словом не ховає
Красивим
Незугарний зміст.
Не відвертаюсь я від скверни,
Хоча мені вона й бридка,
І продираюся...

Чомусь на вулиці твоїй
Згадались квіти… матіоли…
Чому – вони?
Не пожалій
Жалю, душа моя, –
Ніколи
Я не просив:
“Не пожалій…”
Тепер ось… прилетіли бджоли
До...

Кожен вихваля свою професію,
Свій престол возносить і престиж
(Ахайте, Женева і Париж!),
Я ж промовчу ліпше про поезію –
Щонайбільше диво з дивовиж.

Творчість не професія –...

Зводяться проти човна димучі,
грозячи, вали з-за чайок.
Так закляттями ревли в нелюдстві
юрми з подумів сірчаних.
Збичувати під ганьбу набігли,
чорнячи, як змії в поніч...