Вірші

Місяць здіймається вгору та вгору.
Місяцю-красеню — колобок,
Ти відчини нам чарівну комору,
Повну зірок.
Місяцю-красеню,
Повну зірок.

Він прихилився при тихім...

Коте, коте, вуса з дроту,
Мружиш очі — спати хочеш.
Він потягся, нявкнув тричі: —
Всі мене котусем кличуть.
В мене очі бачать зірко
Хитру мишку, темну нірку,
І не з дроту, а...

Місяць здіймається вгору та вгору.
Місяцю-красеню — колобок,
Ти відчини нам чарівну комору,
Повну зірок.
Місяцю-красеню,
Повну зірок.

Він прихилився при тихім...

Білі лисички біжать через луг.
Біле, аж світиться, поле навкруг.

Білі лисички шукають курчат,
Півники білі на хатах мовчать.

Білі курчата сховались в курник,
Білий у небі...

Я чую дзвін гуде-гуде,
Далеко ген полями
І кличе всіх, що лиш живуть,
В обійми йти до Мами.

Я чую дзвін, як каже всім:
Ідіть, Вона чекає
Від тисяч літ, як день так ніч...

Сіяє сад, від наморозі білий.
А тихо в нім! Нігде сухий листок
Не шелесне. Ні вітер легкокрилий,
Ні бистрий птах не сколихне гілок.

* * *

Настала ніч. Небес блискучий човен...

Сиві віченьки,
Сиве личенько,
Сива думонька,
Сивий сніг…
В сітях зморщок
Літа відлічені,
Бо позаду вже —
Цілий вік.

Що колись було,
Те розтануло,
А попереду...

Гей, на гори! Гей, на скелі!
Віє вітер з гір.
Киньмо доли невеселі,
киньмо край зневір!
Серед мертвої пустелі
непривітні дні.
Киньмо заспані оселі
на сумній...

Ніби хмара наді мною,
Висить чорний смуток мій;
День і ніч я жду спокою —
Не приходить супокій…
Великанською скалою
Горе душу прилягло…
Серця смутком не загою,
Не...

Дід приніс у сад лопату
І мені її віддав,
Щоб навчився я копати,
Щоб йому допомагав.

Я з лопатою здружився,
Аж зрадів за мене дід,
І відчув, що натомився,
Як гукнули...

Тут випивоха міцно-міцно спить.
Як бачте, на могилі пусто-голо,
Бо з нього випаровується спирт
І все живе
отруює навколо.

I

Пішов би я у храм спокою,
В якусь оазу мрій, задуми
І, оповитий самотою,
Снував би з серця вольні думи.
Пішов би я у храм спокою.
В якім миртовім тихім гаю
Спочив би...

Он крутиться листками зжовклими
прозора праосінь берез.
Над вечір так раптово змовкли ми,
схиливши очі до терез,

де шальками урівноважені
всі наші радощі і сум.
І серце,...

Було б шануваться,
З другими не знаться,
Жили б, жили бі ми з тобою,
Як би серце із душою.
А тобі як новенький,
Зараз тобі і миленький:
Мене зараз покидаєш,
Мене зовсім...

Весна, весна… Надворі май;
А в нас лежать сніги;
Панує стужа навкруги…
Весна, весна… а в нас — гай-гай!
Дріма похмуро чорний гай
Та додає нудьги.

Весна, весна… Надворі...

До вас, поети-українці,
Шлю — вибачайте — дружній лист,
Щоб повітати наодинці
Та дяку висловить за хист.

Доходять часом ваші звуки
В мою далечину глуху
І гоять чаром біль...

Мов ангела, тебе я стрінув
В тюрмі, так доля розлуча:
Мене в один край жереб кинув,
Тебе до другого труча.

Поглянуть раз, послухать мови,
Очей подовше не звести —
І тихо...

Осіннєє листя при заході сонця
Купалось в промінні вогню золотого
І думало стиха: то щастя вернулось,
Колишнєє щастя і радощі його.
Тим часом ніч темна й холодна чекала
На...

Немов по замінованому полю,
Ідеш вночі по траверсу рядка,
І на півслові од терпкого болю
Німіє і спиняється рука.

Під ненадійним шаром слів оспалих
(Сипкий пісок, несіяний...

На задній лаві в кінотеатрі
Поцілункувались міцно скрипка й піаніно.
Він почув себе ніби на Татрах
І розповідав Ванді про петербурзьку Ніну.

Вандині очі пильно дивились
Зуби...