Вірші

Дід умер. Попа бабуся
В хату запросила,
Сама сіла біля діда
Та й заголосила:
— Ой склав же ти свої ручки,
Заплющив же очки…
А ти ж любив огірочки,
Любив огірочки.
А...

Петя Коржик, той, що ходить до другого класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу:
«Добрий день вам, дядьку її тітко! Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні свиню закололи....

На дубі сидячи, Зозуля куковала:
“Що за годи тепер, зовсім не можна жить!
Одколи, як тепло вже стало,
А гусені нема, черви зовсім так мало.
Прийшлось із голоду хоч у кулак...

На відкриття памятника першому українському письменникові Іванові Котляревському

Упала заслона! й обличчя знайоме
Згори позирнуло на нас…
Се ж ти, наш Іване, кобзарський гетьмане....

Село
посеред тиш,
ти — мов на хвилях човен.
Ти мрієш,
множишся,
збігаєш по воді.
Тоді
було насниш,
а сниться загадкове,
а щастя віриться,
і вічно ждеш біди....

Гарноброва, пожежностанна,
снами вимріяна і трачена,
зголоднілим поглядом спалена,
непокірна, нічна і лячна.
Як твоє розпросторилось тіло!
Як прозріло мені в імлі!
Десь на...

Подвоєний, потроєний, посотий,
ти меншаєш. Ти глибшаєш — і глухнеш.
Тож — не спіши. Бо всьому прийде час
(спрагніле ще ж росте твоє коріння?)

Вік без упину лине. Еге-гей!
В...

В моїх повіках напівсонних
Застигло сонце молоде.
Як бджолами покритий сонях,
Воно так міниться й гуде.

Між сновидінням і явою,
В моїй сльозі стоїш і ти,
І над твоєю...

Говорят, приятен лимонад-газез,
Иль коньяк с лимоном, или тоже без,
     Мне же так и снится
     Мутная водица.
В лимонаде что же? Искорки, пустяк;
В коньяке — под маской...

Не пустое развлеченье
Привлекло меня сюда, —
Я — общественное мненье,
Берегитесь, господа!

       Я везде, везде летаю,
       Как по полю мотылек,
       Невидимкой...

Как много зим, как много лет
Прошло с тех пор, как мы расстались!..
Что ж, вы любили или нет?
Вы воле сердца покорялись?..

А помните ли вы, когда
Мы с вами в садике...

Котивсь гарбуз по городу,
Шукаючи свого роду,
Розігнався, покотився,
Аж у Львові опинився.

Туди-сюди розглядає,
На всі заставки гукає:
— Гов! чи живі, чи здорові
Всі...

Володар умер і сина
Володимирка лишив.
Був це князь твердий, рішучий,
Серце з кременю носив.

Перед ним мета єдина:
Сила, міць Галичини.
Рівні всі: народ, бояри,
Всі у...

Понад Волгою й Окою,
Геть далеко навкруги
Розляглись болота, багна,
Вбогі ниви і луги.

Там народ московсько-фінський
Ледве-ледве животів:
Жив то з ловів, то з рибальства,...

У темну ніч я містом тихо брив
І в серці ніс своє таємне горе.
Кругом життя кипіло, наче море,
І блискіт ламп мене дразнив, тіснив.

Кай мене шугали швидкії тіні
В театр, на...

(Сонет)
Не бійтеся тюрми, о други молодії!
Не бійтеся тих пут, що на короткий час
Обкручують, немов холодні чорні змії,
Безсильне тіло! Що значить се все для нас?

Бажається...

Я не тебе люблю, о ні,
Моя хистка лілеє,
Не оченька твої ясні,
Не личенько блідеє.

Не голос твій, що, мов дзвінок,
Мою бентежить душу,
І не твій хід, що кождий крок...

Сонети — се раби. У форми пута
Свобідна думка в них тремтить закута,
Примірена, як міряють рекрута,
І в уніформ так, як рекрут, упхнута.

Сонети — се пани. В них мисль від роду...

В мені уже народжується бог,
і напівпам’ятний, напівзабутий,
немов і не в мені, а скраю смерті,
куди живому зась — мій внук і прадід —
пережидає, заки я помру.
Я з ним удвох живу....