Вірші

Грицик, може, й не хотів
Розсмішити двох китів.
Та писати так спішив,
Що насправді розсмішив.
— У вівторок, — нам казав, —
Про кота диктант писав:
«Є у мене чорний кит...

Тоненьким прутиком
з вербовим котиком
себе вітаємо
легеньким дотиком…
Радісну вістку
собі говоримо,
що день великий
не поза горами,
що вже за тиждень
буде...

Аяй-яй!
Кріт — великий скупердяй:
сам у потемках обідав,
сам вечеряв,
снідав сам.
Аяй-яй!

Скупердяєва нора
повна всякого добра.
І не соромно йому
все з’їдати...

Поїзд осені гуде,
Серпень поїзда веде,
через гори, через доли
букварі везе до школи.
І на станції на кожній,
на зупинці придорожній —
скрізь вітають залюбки
букварів...

Рамон-Марія дель Вальє-Інклан-
і-Монтенегро… Сонцем осіянна
Іспаніє, щасливий твій талан
в химерній романістиці Інклана!

Моя прадавня мрія не збулась
Іспанію побачити…...

Ні нахабства,
Ні пихи,
Ні зайвих амбіцій…
Цвірінчу на жердинці,
Ховаюсь під стріху.
Маю ласку від Бога,
Від поезії – втіху,
Свою власну стежину
В гіркім...

Як помру, то…

… поставте хреста
На могилі моїй безіменній,
На житті на моєму стражденному,
На любові моїй нерозділеній.

Як помру, то…
… помиріться за чаркою
Та...

(Дума)

Отак, Николаю, вкраїнські вірлята
І веселять душу, й серце загрівають;
Отак, Николаю, руські соколята
То вголос, то стиха матері співають.
Аж мило згадати, як то серце...

(Юлії…)

Добре тому, хто уміє,
Розточивши буйні мислі,
Українським вітром гнатись;
Хто спів руський розуміє
І, зустрівши тую пісню,
Поки ще мороз не тисне,
Поки...

… і я тебе поцілував,
Немов сестру…
Ти ж не воліла
Сестрою бути –
Спрага тіла
Хотіла впитись!
Я забрав,
Украв надію на втолимість
Жаги жіночої…
Я...

Пожити б трішечки іще
Й тихенько порадіти,
Як під осонценим дощем
Ростуть і квіти, й діти;
Як обнадійлива яса
Єднає видноколи
Й розкішна жінчина коса
Не сивіє...

Поети пишуть не за гроші
Й не за медалі…

Вони й без грошей такі хороші –
Куди вже далі?!
І без медалей поети гарні
Й такі солідні…
Хоч на Олімпі, хоч в буцегарні...

Дожити б до травня лишень,
А рідне село підожде…

Таких білоцвітних вишень
Не бачив я більш ніде!

Жива, неповторна картина –
Такого й митці не втялИ:
Запінена вся...

Чаєпиття з тобою – насолода,
Одна з найвищих: навіть захмелів
Я від очей твоїх і щирих слів…
Якби ж частіш траплялася нагода
Для зустрічі – життя б не пожалів!

Твоя – не...

Злиняв чепурний грім, припала пилом маска,
Багатий костюмаж пороз’їдали молі, —
І вже ні темнота, ні звичка, ані ласка
Не виручать з біди, — відіграно вже ролі.

Відіграно давно,...

і я на верлібрі –
горбатім верблюді –
кататися вмію не гірше
за тих «бедуїнів»
що хліб заробляють
верлібровим віршем
хоча й розумію:
суцільно-оазисній
нашій...

1
В тиші тиш між берегами
В комишах не спить вода –
Невгамовний мовний гамір
Плесо річки розгойдав,
Розплескав її,
Червону
Від палаючих вогнів,
Тиху...

Із саду тихо залями пройду
і кількакротно відіб’ють свічада
моїх очей зіницю золоту
і блискітки – дар листопада.

Ще згортки нігу дотику таять.
Цілунок на руці моїй...

Устами славлена
стріла стужавлена.
Хвалена, хвалена,
в отруті калена!
Стріла окрилена,
стріла доцілена.
Кров’ю гартована
стріла значкована.

Зоряно як на Вкраїні, горянко Зоряно!
Плещуться зорі в Дінці, у Дніпрі і Дністрі…
Зірці твоїй до моєї летіти зорі
Рано, Зоряно, ще рано…

Схід запалав так багряно, горянко...