Вірші

Хоч у лектора зубі спереду й немає,
Він на пенсію не йде, лекції читає
Про мораль та про нові норми поведінки.
Зуби вибили йому у чужої жінки.

Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
У неділю на могилу йшов співати бандурист.
А назустріч бандуристу панський вискочив лакей.
— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей?...

— Лягай спати вже, онучку, — дід говорить басом.
— Я, як був таким маленьким, лягав з курми разом.
— А онучок зубки скалить: — Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю, додолу не...

Прийшла в гості до невістки сердита свекруха.
Сидить, бурчить, набридає, як осіння муха:
— Ой невісточко, невдале у тебе дитятко.
Якесь воно вовкувате, нме, як телятко.
Вже ж йому...

Жінка скаржиться сусідці, гудить чоловіка:
— Тільки й знає, що про рибу без кінця базіка.
Де він бродить? Може, ходить до якоїсь Христі,
Підшукав десь, безсоромний, рибоньку в намисті....

Стрілись повний і худий, обидва Федоти.
Перший главком заправля, другий — без роботи.
— Я тебе, — сказав гладкий, — улаштую в главку
Сотні дві, а може, й більш будеш мати ставку
—...

На заході раннє небо
Мов кров’ю залито;
Прийшли вісті до милої,
Що милого вбито…
Не на війні його вбито —
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Рученьки прикрито,...

Тане сніг. Чорніють полонини.
Небо наче синькою взялось.
Ручаї, зійшовшись на долині,
Цілий день змовляються про щось.

Непомітно, за якусь хвилину,
Посивіли котики в теплі,...

Омелюх сидить на горобині,
Скльовує солодкий сік із грона,
Так мій сум сидить у мене в грудях,
Скльовує мою останню радість.
Хоче моє серце полонити,
Хоче в мене радість...

Я не кобзар і не співець,
Який чарує світ сьогодні,
Але завжди, мов скарб сердець,
Любив, люблю пісні народні.

Чи українські мелодійні,
Такі багаті, як життя,
Чи то...

По Гаю темному туга велика ходить:
Сокири й Топори затіяли войну,
Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить;
Война ся навела на дерево суму;
Дуби задумались, осики затремтіли,...

Ти зброєю світ собі в ноги послав,
Забувши в гордині без міри:
Хто руку оружно підняв на іслам, –
Вважай, підписав собі вирок.

Лишень на одрі, Бонапарте, осяг
Колишнє пророче...

Я дівчина чепурушка,
Хоч я й невеличка, —
В мене лиштва мережана,
Червоная стрічка.

Я дівчина, як калина.
Люблю чепуритись;
Горе ж моє! — брела річку,
Забула...

Колись мене ти, Київ, визубриш
на ребрах прибережних круч,
від рук, в конвульсії покручених,
і до очей, для смерті визрілих.
І все простиш мені, приблудному,
і мовиш, пружачись...

Тримайся, Джохаре, хай знає Москва,
Що воля не вмерла і правда жива;

Став прахом Єрмолов, зотліє Грачов —
Ніколи ж не стліє твоя корогов;

Оглянься, он хлопці в’юнкі, наче...

Підіймись на небеса — у версальський хоч би сад,
Одягни одежу злотну,
Шапку царськую добротну,
Як у серці нуда, буде скрізь тобі біда.
Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий...

У полоні білому, в Одесі,
я згадав: у гуркоті навал
по мосту йшов хлопчик літ на десять
і свистів «Інтернаціонал».

Вдалині хиталися дерева
і синів задумано прибій…
Раптом...

У синім безгомінні
задуми скрізь печать.
Мелодії осінні
в душі моїй звучать.

А листя веремія
несе свою печаль.
На чорному коні я
в блакитну лину даль.

Кінь...

Не дивися так привітно
Яблуневоцвітно
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.

Не милуй мене шовково,
Ясно-соколово.
На схід сонця квітнуть рожі:
Будуть дні...

Я полюбил ее одну чистосердечно,
Как утро ясное желаемого дня,
Без увлечений, без страстей недолговечных,
Без баснословного и глупого огня.
Нет, я люблю ее так тихо, так...