Вірші

Живемо у далеких містах.

Вже поля западають
під пам’ять.

Мушу щодень творити тебе
з клаптиків згадок непевних.

Спорожніло кругом життя

бо ти...

За тобою скучаю циклічно
це неначе припливи й відпливи
може бути що це психічне
чи кармічне – що теж можливо

то живу собі тихо-мирно
і про тебе ні сном ні духом
то...

Нанизала намистинки,
Намистинки з горобинки,—
Низочку одненьку.
Засвітилось променисто
На кофтиночці намисто,
Мов коралі в неньки.

Росте в полі на могилі
Осика заклята —
Отам відьма похована…
Т. Шевченко: Відьма

Я знаю все… Усе мені відомо:
перевивати чаром людські кроки,
наводити й відводити уроки,...

Бам! бам! балам! бім! –
Загорівся кицин дім.
Котик дзвонить і гука,
На пожар усіх склика:
– Бім! бам! балам! бім! –
Порятуйте кицин дім!

Біжить курочка з...

Я люблю свою хату,
і подвір’я, й садок,
де і сонця багато,
і в жару — холодок.

Тихо й затишно. Квіти
коло хати цвітуть,
і невтомно все літо
бджоли в цвіті...

Знову марчіє трава,
всюди присутність утрати:
час нерозталим словам
з листям — назад прилітати.
Затінок власних дерев
вічно з собою ми носим —
й віримо, що не...

Там був міст, — пригадав один, —
до війни:
старий,
пішохідний.
Патруль проходить що п’ять годин.
Вечір буде сухий і погідний.
Двоє старших, один молодий.
Читав сутінки,...

знаєш я думаю ти – безнадійна
думаю я – безнадійний теж
отже і відчай у нас – подвійний
і прірва між нами – майже без меж
але одна – ніжність між нами
але одна – темрява в...

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була...

Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна… шкода волі!
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
“І нащо зима та люта? –
Все вони питають....

Із року в рік навколо Сонця,
Мов корабель, пливе Земля.
Ми – юнги, юні охоронці,
Матроси цього корабля.

Тут батьківщина всіх народів,
Тут народились я і ти,
І міСяць –...

Жовте поле, жовтий ліс,
На деревах жовтий лист.
Усе жовте навкруги,
Навіть річки береги,
Бо у осені в руці
Тільки жовті олівці.

Все повіваючи, від айстри мріє,
все — ближча, як твоє дихання:
мені в невидні очі, й морю рівна —
журба між присмерками давня…

В мережці димрявій! не погасивши
ні корабля:...

О, лови благословіння
Для весни, що промине!..
Вмить із яблунь дощ цвітіння
Вітер західний жене.
Довго з віт листкам звисати,
Що їх тінь вітає нас?
Ураган зелені шати...

Коли дійдеш до краю і ступиш за край і поглине пітьма з головою
лиш одне загадай –
щоб сказала вона:
“ти не бійся
я разом з тобою”

коли загнаний в кут коли губиш маршрут і...

Не розірвати цю холодну тишу,
Вона міцна й похмура, мов граніт,
Хоч в ній пробив мікроскопічну нішу
Наш галасливий і бездарний світ.

І бурі й шторми — то дитячий лепіт,
То...

(Уривок з поеми)

Прощай, прощай! Вже берег зник,
Лиш мріє далина.
I свист вітрів, і меви крик
Над відхланню луна.
Сідає сонце. Ми в той край
Мчимо серед стихій.
До...

І так все серйозно що просто капець
прожекти двіжухи і терки і мутки
немов би у цьому є якийсь сенс
чи задум господній у цьому присутній

а в задумі було – живи і плодись
а в...

Кіт з Рябком були друзяки.
Котик нишком у собаки
Брав щоразу м’ясо, сало,
Бо котові завжди мало.
А Рябко зітхав у тузі:
«Хай бере, на те ми друзі».
Діти, ви скажіть...