Віктор Кордун
Коли речі розкриваються
- Автор: Віктор Кордун
Коли речі раптом
розкриваються в себе
на всю свою незглибимість
я заплющую очі
і притискаю до тіла руки —
я надсилком здержуюся
щоб лишитися цілим
А вони —
лише
Краплина тиші
- Автор: Віктор Кордун
Мамо,
вже навколо нашої хати
звужується
тиші сувій суцільний.
Не зацвіли
цього літа
ні гарбузи твої,
ні мальви.
Те намисто,
що ми назбирали
по узбережжях
Ліси шумлять
- Автор: Віктор Кордун
Ліси шумлять, так шумлять ліси –
день і ніч… день і ніч… Я глибоко в домі,
в незнайомому домі роками сиджу безмовний,
а ліси шумлять, полонені собою, німо кочують,
пориваються
Мій Карфаген
- Автор: Віктор Кордун
Вчора я зруйнував Карфаген,
меча прихилив до розвалених мурів
і замислився раптом із ним:
навіщо ми отаке вчинили?
Хто із нас примусив кого
вигнати карфагенян
в чужі
Місячна стежка
- Автор: Віктор Кордун
1. Стрітення
Лоша
на студених ніжках
таке бліде,
наче б його удосвіта
ще й у срібній короні
колись убито, –
це ще не місяць,
це – тільки
Немовлене ім’я
- Автор: Віктор Кордун
1. Прапервінь
У чомусь незнаному,
зеленовихрому
гуляло невидимо:
цвіло безпричинно – буяло безлисто,
сміялось безгучно – ридало безслізно,
жило
Безнайменна тиша
- Автор: Віктор Кордун
Пам’яті сіл,
вимерлих під час голоду
1933 року
1. Грудневі сутінки
Лет
тіни хижака
в провалля.
Почовгана ногами
із-під землі
то
Бджола Магдалена
- Автор: Віктор Кордун
І настає такий час, коли ні жити, ні вмерти –
і день не минає, і ніч не відходить.
А десь отам стороною, аж ген стороною
розтікається дрібно по берегу ночі бузок,
доцвітає
Зона
- Автор: Віктор Кордун
Земля за колючим дротом,
земля позбавлена волі.
У плинних древлянських широтах
сосни вклякають поволі.
Не вберегли ми рідну землю,
ще й у горі залишили потім.
Тож чи я
Пісенька про сестричок і руденького песика
- Автор: Віктор Кордун
Пішли сестрички по гриби,
руденький песик з ними.
Туди-сюди, де не ступи,
руденький песик з ними.
Набрали повний козубок,
руденький песик з ними,
маслят, лисичок,
Немовлене ім’я
- Автор: Віктор Кордун
1. Прапервінь
У чомусь незнаному,
зеленовихрому
гуляло невидимо:
цвіло безпричинно – буяло безлисто,
сміялось безгучно – ридало безслізно,
жило
Місячна стежка
- Автор: Віктор Кордун
1. Стрітення
Лоша
на студених ніжках
таке бліде,
наче б його удосвіта
ще й у срібній короні
колись убито, –
це ще не місяць,
це – тільки
Мій Карфаген
- Автор: Віктор Кордун
Вчора я зруйнував Карфаген,
меча прихилив до розвалених мурів
і замислився раптом із ним:
навіщо ми отаке вчинили?
Хто із нас примусив кого
вигнати карфагенян
в чужі
Краплина тиші
- Автор: Віктор Кордун
Мамо,
вже навколо нашої хати
звужується
тиші сувій суцільний.
Не зацвіли
цього літа
ні гарбузи твої,
ні мальви.
Те намисто,
що ми назбирали
по узбережжях
Коли речі розкриваються
- Автор: Віктор Кордун
Коли речі раптом
розкриваються в себе
на всю свою незглибимість
я заплющую очі
і притискаю до тіла руки —
я надсилком здержуюся
щоб лишитися цілим
А вони —
лише
Зозулине літо
- Автор: Віктор Кордун
Кує зозуля, що життя минає,
і полягає літо у покосах.
Головами наклавши,
духмяніють що є сили трави
по цей бік
і по той бік
часу.
Куку-куку –
і день за днем
Десь пішов дощ
- Автор: Віктор Кордун
Десь
а можливо й тут
пішов такий дощ
дощ пішов такий
що стало нікому й нікуди
витягати
допіру втонулого
від самого ранку
я сиджу
за своїм хистким столом
Зелений плач
- Автор: Віктор Кордун
1.
Глухо цокотять
у потоках листя
білі камінці сорок.
Вітер їх оголяє
і знову захлюпує
зеленою повінню.
Важчає
місячна серга
смаглявого серпня;
зав’язь
Безнайменна тиша
- Автор: Віктор Кордун
Пам’яті сіл,
вимерлих під час голоду
1933 року
1. Грудневі сутінки
Лет
тіни хижака
в провалля.
Почовгана ногами
із-під землі
то
Бджола Магдалена
- Автор: Віктор Кордун
І настає такий час, коли ні жити, ні вмерти –
і день не минає, і ніч не відходить.
А десь отам стороною, аж ген стороною
розтікається дрібно по берегу ночі бузок,
доцвітає
Сторінка 2 із 3
Тунг сагурнг