Вірші Василя Стуса: голос боротьби та свободи
На грані
- Автор: Василь Стус
Лягають тіні синім полум’ям
Де осені спижеве маєво…
І важко річка, літом повнена,
Спливає гаєм.
Холоне вітер серед віт дерев,
Котрі дощем тернистим зрошені…
Нехай вас
Повернення Орфея
- Автор: Василь Стус
Харон суворо мовив: ні!
Пором відчалив. До Тенара
Надходить чорнокрила хмара.
В вечірнім палена огні.
І в громі — чується мені —
Дзвенить тривожена кифара…
Напевно,
Верби навесні
- Автор: Василь Стус
Верби навесні — немов човни.
Лаком і смолою трохи пахнуть,
і самі прокурені, пропарені,
мов діжки торішні.
Вербам — радість. Котики зійшли,
як зіходить ластовиння з виду,
На розквітлому лузі
- Автор: Василь Стус
На розквітлому лузі
Стежка сміється.
Танцюють волошки
Під вітру спокійний прибій.
Спинися на хвилю
Отут, де красується поле,
Де мріє кульбаба,
Спинись.
На
О, слова не зрони
- Автор: Василь Стус
О, слова не зрони! Немов закляття, слово,
Коли бентежний струм нам пульс перетина!
В гучнім акорді рветься і струна —
Вона не забринить, не обізветься знову.
Не помарнуй
...Життя симфонія
- Автор: Василь Стус
Життя симфонія, “Симфонія весни”
і сатанинський, зойками — Маневич…
Єврей — по горло. І по горло — невір,
по горло — маячний і мудрий сніг.
Пелюсточками, пальцями, руками,
...Минулі мрії видяться майбутнім
- Автор: Василь Стус
Минулі мрії видяться майбутнім.
Хай давні привиди заволокла печаль,
Ти серце вигостри і розум свій насталь
Своїх порадників в дорозі й на розпутті.
Напівзабуте напливає в
...Щоб я не знеміг од щастя
- Автор: Василь Стус
Щоб я не знеміг од щастя.
В руйнівному ритмі,
Щоб радість мене виповнювала —
а не втоляла жагу,
скажи, що прологом ночі
буває вечір. І потім
ще ж день пригаса!..
Додам
Я чую — враз зірвусь
- Автор: Василь Стус
1
Я чую — враз зірвусь. Риданням поночі.
І перетягну горло, мов жгутом,
затисненим в кулак промінням місячним.
Затихни. Все одно поганий друг —
твій крик
В понеділок зустрівся з дівчиною
- Автор: Василь Стус
В понеділок зустрівся з дівчиною.
У вівторок — поцілував.
За першим разом — образилась.
За другим — мовчала.
В середу освідчувався в коханні.
Доводив довго-предовго,
Тобою я ввесь проранений
- Автор: Василь Стус
Тобою я ввесь проранений.
Вигойдує серце гнів.
Любив. Та любов не вигоює,
Бо й зцілитись не хотів.
Любив — як губив. Як тратив.
І тратами терпко жив.
Намарне чекав
Вершник
- Автор: Василь Стус
Керея слави лопотить на вітрі
і ріже виднокіл пегасів клус,
скорописного фіолету літери
гаптують неба золотий обрус.
На помежів’ї присмерку й світання
нахарапуджений на тисячу
Виробничий образок
- Автор: Василь Стус
Робітники сіли обідати,
примостившись у цеховому подвір’ї.
Хто — на лаві, хто — на жорстві,
а хто — так-таки на землі в холодочку.
Дістають — той кефір,
той — ковбасу, той —
Пізній вечір
- Автор: Василь Стус
Пізній вечір
І жалі старечі
За струмком повільним
їх розмов.
За вікном — хуртечі,
І схиливши плечі,
Слухаєш хорали
Диких молитов.
Утекти б од себе геть світ за-очі
- Автор: Василь Стус
Утекти б од себе геть світ за-очі,
у небачене, нечуте, у немовлене,
де нема ані осмут, ні радощів,
де ніщо не збавлене, не здолане.
Жив би там — безоко і безсердо,
жив би так,
Тисячолітньому Києву
- Автор: Василь Стус
Тисячолітньому Києву
закортіло омолодитися.
Раптом Київ відчув готелі,
електрички, тролейбуси, поїзди,
міст Патона
і незграбні будинки Хрещатика.
Шершавий асфальт
Київ
Варіація
- Автор: Василь Стус
Незграбно ворон кружеля,
незграбно кружеляють сосни,
і кружеляє безголоса
осіння крижана земля.
Промерзлий крик гаптує пні,
в пониззі — сніжні кучугури —
як грудка
Молодий Гете
- Автор: Василь Стус
Мишастий морок виповзав з кімнати
двадцятилітнім хлюпотом. Чорнів
важкий ослін. У вікнах всесвіт сліп.
Гойдався в шклянці шпатовий мускатель.
І стіл прямів. І штори край вікна
Розмова
- Автор: Василь Стус
Він дивився на мене. Умовляв.
Переконував вибалушеними очима.
Такі мама часом галушки варить,
Коли дуже вже їстоньки.
Він соромив мене. Присоромлював.
Погрожував. А коли
З гіркотою
- Автор: Василь Стус
Коли ти спробуєш себе перервати,
а я спробую перервати себе —
жодному з нас не вдасться
бути одночасно собою
і кимось іншим.
Як колоті рани, ми прагнемо вигоїтись.
Але
Сторінка 8 із 16
Інтрига в вірші до останнього рядка! Чудово! Дякую! Пиш ...