Тамара Коломієць

В зоопарку шум і гам,
Новина сьогодні там —
Привезли карамель
Із далеких земель.
Що воно за дивина?
Оцього ніхто не зна.
Каже мавпа Чика:
— Це тварина дика.—
Каже

— Я з вікна на стежку — скік?
Скік.
Я од баби й діда втік?
Втік.
І зайчиська я набив?
Набив.
І вовчиська настрашив?
Настрашив.
І ведмедя я турнув?
Турнув.
І

Пісенька про гнома
Кожному відома.
Жив собі на світі гном.
Дивував усіх кругом
Дивними дивами —
Добрими ділами.
Заглядав у всі двори
І, на радість дітвори,
Яблукам

У тюбику м’якому
Живе прозорий клей.
Він поселився в домі
На втіху всіх дітей.
Проснеться на світанні
І стільки зробить справ!..
Сьогодні він у Тані
В альбомі побував.

Під гарячий буйний душ
Тарілки спішать чимдуж.
Розмальовані миски
Вишаровують боки.
А чашки глибокі
Кинулись у скоки:
Стриб-скік, стриб-скік! —
Це щоб душ не

Є дверцята у пеналі
Дивовижні, небувалі:
Як відчиняться вони,
То з самої глибини
Вибігають молодці —
Кольорові олівці.
Починають пустувати,
На папері малювати:

— Куди ідеш, Кудикало?
— Куди? А в Нікудикало,
На гору Неминалицю
Ловити Небувалицю.
Оту, що озивається —
Сміється-заливається.

У кутку живе Хіп-хап,
В нього безліч довгих лап,—
Ух!..
Тільки сутінь заляга,
Він лапища простяга,—
Ой!..
Я хапаю за прута
Та по лапах, як кота,—
Бах!
А ніяких

Що у літа на порозі
Цвітуть маки на морозі.
А у літа на печі
Замерзають калачі.
А у весни коло поля
Листя скинула тополя.
А в осені коло стежки
Вбрались верби у

Коло вікон, коло муру
Ходить вечір-мазамура,
Од воріт і до воріт
Тихо-тихо, наче кіт.
Має торбу не просту —
Носить в торбі темноту.
Торба шита

Пеклися в печі
Три калачі.
Четвертий калач
На припічку в плач:
— Брати мої, калачі,
Дайте місце у печі!
— Хоч плач, брате, хоч не плач,
А не справжній ти калач:

У зайця-побігайця
Украдено окрайця.
А де, коли, і хто, і як —
Не знає заєць-неборак.
Чи, може, то злодюга-лис
Десь під кущем
окрайця згриз?
А може, то

Казку хочете смішну?
Зараз я її почну:
Жив на світі сивий дід.
На плиті варив обід.

На кривий ослін сідав.
Що зварив, усе з’їдав.
Горщик мив і миску мив.
На плиті

З хмар бобових цар Горох
Приземлився
прямо в мох.
Цілу ніч і день проспав,
Доки вдяганку дістав.
І тепер він вбраний
В одяг полотняний.
А наткали павуки
Полотна на

Будівельники-бобри
Добре працювали —
У бору для дітвори
Школу збудували.
І таку звели, що ну! —
Подивитись варто:
І вікно на всю стіну,
І колоди-парти.
Дятел

Тут екскаватор землю рив —
Глибокий котлован зробив.
А землю в яр до озера
Машина повідвозила.
На цьому місці стане дім.
Дитсад поселиться у нім.
А там, де будуть

Як ріка зламала кригу,
В берег вдарила з розбігу —
Без вітрила, без весла
Припливла в човні весна.
Місяць березень до неї
Йде в березовій алеї.
Каже:
— Вибач, що не

Ось мамі вже з дому рушати пора.
Лишається в хаті сама дітвора.
— Ми будем слухняні! — синок запевня.
Куди ж це найменше спішить козеня?

Воно потихеньку взяло сірники
І

Біжить-шумить ручай.
— Агов, не поспішай!
Куди тобі, малому,
В дорогу невідому!
— А я упертий зроду,
Несу до річки воду,
А там не забарюся —
До моря доберуся.
Таку

На мамине свято,
На мамине свято
Хороших дарунків
Для мами багато.
Найперший од тата —
Шовкова кофтина.
Од старшого брата —
Барвиста хустина.
Од діда — картина,