Тамара Коломієць

Дзень-брязь! Дзень-брязь!
Звідки кузня узялась?
Дзень-бом! Дзень-бом!
Дбайко стука молотком.

Без утоми, без зупинки
Із малої соломинки
Він виковує святкові
Золоті

Подивіться — по дорозі
Торохтить зима на возі.
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.

А тим часом хуртовині
Славно спиться на перині,
Нагулялась на весіллі
В

Усе засипав білий сніг.
А з ним — одлига на поріг.
І ми в дворі, де я живу,
Зліпили казку снігову.

Ось ведмідь — товстий дивак —
Сніжку пробує на смак.
Ось

Візьму вербову гілочку,
А в ній проріжу дірочку,
Довкола кору обіб’ю —
Сюрчка веселого зроблю.

Легеньку горошину
Всередину укину.
Сюрчатиму ходитиму,
Всіх солов’їв

Заховавсь стручок від мене
Поміж листячко зелене.
Половинками двома
Горошинки він трима.

Я розлущу: — Йдіть у жменьку,
А із жменьки — у кишеньку,
А звідтіль по горошинці

Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.

Сонце світлі

— Куди ідеш, Кудикало?
— Куди? А в Нікудикало,
На гору Неминалицю
Ловити Небувалицю.
Оту, що озивається —
Сміється-заливається.

У кутку живе Хіп-хап,
В нього безліч довгих лап,—
Ух!..
Тільки сутінь заляга,
Він лапища простяга,—
Ой!..
Я хапаю за прута
Та по лапах, як кота,—
Бах!
А ніяких

Будівельники-бобри
Добре працювали —
У бору для дітвори
Школу збудували.
І таку звели, що ну! —
Подивитись варто:
І вікно на всю стіну,
І колоди-парти.
Дятел

Упав з акації стручок —
І вже у Дбайка є сюрчок.

Сюрчить тепер на лузі:
— Ану, збирайтесь, друзі!

Зелені жабенята
Прийшли футбол ганяти.

Команда — раз,
Команда —

З цупкого аркуша-листка
Зроблю верткого вітрячка.
Ріжки надріжу і загну,
Гвіздком до палиці припну.

Хай лопотить на вітерці,
Немов летить в моїй руці.
Хурчать крильцята

У гайок росистий
Побіжу.
Для сестри намисто
Нанижу.

Із шипшини —
Червоний разок.
З горобини —
Червоний разок.

А з доспілих
Жовто-білих
Горошин —
Теж

Корінець, корінець —
Де початок, де кінець?
Мов пружина, скручений,
З деревом розлучений.

Дідусь надибав корінця
І погукав:
— Андрійку!
На що подібна штука ця?

Як ріка зламала кригу,
В берег вдарила з розбігу —
Без вітрила, без весла
Припливла в човні весна.
Місяць березень до неї
Йде в березовій алеї.
Каже:
— Вибач, що не

Поспішав у темний бір
Дбайко по стежині.
Стрів його вухатий звір
В сірій одежині.

Попросив:
— Допоможи!
Не скупись для зайця —
На стежині положи
Цілого

Що у літа на порозі
Цвітуть маки на морозі.
А у літа на печі
Замерзають калачі.
А у весни коло поля
Листя скинула тополя.
А в осені коло стежки
Вбрались верби у

Найкращі пташенята
В сонливої сови.
Найкращі травенята
В шумливої трави.

У вітра — найспритніші
Веселі вихорці.
У сонця — найясніші
Гарячі промінці.

У річки

Тут екскаватор землю рив —
Глибокий котлован зробив.
А землю в яр до озера
Машина повідвозила.
На цьому місці стане дім.
Дитсад поселиться у нім.
А там, де будуть

Заглядає сонце в сад
Між зелене листя.
Розсипає променят —
Спритних танцюристів.

Простеляє по землі
Золоті доріжки,
Щоб промінчики малі
Не бруднили ніжки.

Як

Вибіг вітер із-за лісу,
Крикнув громові:
— Гульвісо!
Подивися, де отари,
Де отари, сиві хмари! —
Грім насунув шапку-бирку,
Грім на вітра люто зиркнув:
— Що тобі до тих