Тамара Коломієць

В зоопарку шум і гам,
Новина сьогодні там —
Привезли карамель
Із далеких земель.
Що воно за дивина?
Оцього ніхто не зна.
Каже мавпа Чика:
— Це тварина дика.—
Каже

Просить Дбайко
Вітерця —
Політайка-молодця:

— Вітеречку мій,
Невтихайку!
Наспівай-навій
Колисанку —
У ряснім гіллі,
Люленьки-люлі,
Люлі…

Похитай

Поспішав у темний бір
Дбайко по стежині.
Стрів його вухатий звір
В сірій одежині.

Попросив:
— Допоможи!
Не скупись для зайця —
На стежині положи
Цілого

Ішла весна-красна
У синій хустинці.
Несла весна-красна
У скриньці Гостинці.

Ягнятам — травицю,
Гусятам — водицю,
Каченятам — ряску,
А малятам — ласку.

Заховавсь стручок від мене
Поміж листячко зелене.
Половинками двома
Горошинки він трима.

Я розлущу: — Йдіть у жменьку,
А із жменьки — у кишеньку,
А звідтіль по горошинці

Немає пластиліну?
Дістану добру глину.
Із неї виліплю курчат
І півня-забіяку.

Курчата всі навтікача
Від півня з переляку.
Тоді зліплю я квочку
І посаджу в

Стукав-грюкав молоток,
Танцювало шило.
Вийшов перший чобіток
Подивитись мило.

Чоботарить чоботар —
Раз! — удар,
Два! — удар…
Будуть гарні чобітки,
Як дзвіночки,

Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.

Сонце світлі

Що у літа на порозі
Цвітуть маки на морозі.
А у літа на печі
Замерзають калачі.
А у весни коло поля
Листя скинула тополя.
А в осені коло стежки
Вбрались верби у

Коло вікон, коло муру
Ходить вечір-мазамура,
Од воріт і до воріт
Тихо-тихо, наче кіт.
Має торбу не просту —
Носить в торбі темноту.
Торба шита

Як ріка зламала кригу,
В берег вдарила з розбігу —
Без вітрила, без весла
Припливла в човні весна.
Місяць березень до неї
Йде в березовій алеї.
Каже:
— Вибач, що не

Взявся Дбайко за дива
Парашути розсіва:
— Сійся, родися,
Сонцем засвітися…

Парашути мерехтять,
Понад травами летять:
— Сійся, родися,
Сонцем засвітися…

Будуть

Корінець, корінець —
Де початок, де кінець?
Мов пружина, скручений,
З деревом розлучений.

Дідусь надибав корінця
І погукав:
— Андрійку!
На що подібна штука ця?

Я ходив сьогодні в ліс,
Я грибів для вас приніс.
Повний кошик із верхом,
Ще й накритий лопухом.

Є у ньому сироїжка,
І опеньок-тонконіжка,
І лисичка
Невеличка,
І

Джерельце під вербою
Виблискує водою.
Прийду до нього й до ладу
Порозчищаю, обкладу.

Все дно камінням обмощу,
В пісок ні краплі не впущу.
І задзвенить, і заспіва

Біжить-шумить ручай.
— Агов, не поспішай!
Куди тобі, малому,
В дорогу невідому!
— А я упертий зроду,
Несу до річки воду,
А там не забарюся —
До моря доберуся.
Таку

Гуляє хвиля з хвилею.
Несе ріка флотилію.
Вербові та калинові
Листки-човни полинули.

І Дбайко човника ладна —
Туге вітрило напина —
Він одпливає з осінню.

—

Пеклися в печі
Три калачі.
Четвертий калач
На припічку в плач:
— Брати мої, калачі,
Дайте місце у печі!
— Хоч плач, брате, хоч не плач,
А не справжній ти калач:

Кріт наловить дощику
В решето на горбку
І наварить борщику
Сам собі до смаку:

— Варись, варись, борщику
В рогозянім кошику —
Без цибулі і без солі,
Без ботвини, без

Ось мамі вже з дому рушати пора.
Лишається в хаті сама дітвора.
— Ми будем слухняні! — синок запевня.
Куди ж це найменше спішить козеня?

Воно потихеньку взяло сірники
І