Вірші сучасних українських та зарубіжних поетів

Темно надворі, ніч дощовита,
Людей у вагоні битком набито;

Всі потомились — чи сплять, чи куняють,
Діти малі засинають, де знають, —

На чемодані, як не на лаві,
мостять

Та й гарні ж імення в сузір’їв на небі, —
Чи то Андромеда, чи Ліра, чи Лебідь.

Зірок тих, мабуть, сто разів по сто тисяч,
Усіх не оглянеш, хоч тиждень крутися.

А далі заглибся

Чуєш — крапочка маленька
Галасує, гарячиться:
“Я — мовляв, — найголовніша,
Після мене світ кінчиться!”

Як розсердилося слово:
“Що це ти взяла до тями?
Та хіба ж ти —

У місті півень не співає —
Уранці будять нас трамваї.

В першім вагоні — робітники,
Їх на заводи кличуть гудки.

В другім вагоні їдуть службовці,
В руці газета, портфель при

Голубонько феє, я чув, що ти звична
Носити дарунки під ніч новорічну,
Що всім тим малятам, котрі слухняні,
Гостинці кладеш у панчохи вовняні.
Я хлопчик хороший, але в панчоху

Люблю я в неділю по місту пройти
Так собі, просто, без цілі й мети
На площі Навона на хвильку спинюся,
На обеліск іще раз подивлюся
Та полюбуюся трохи прохожими,
Гляну, як

Бідна баба снігова
Ледве-ледве жива…
Як мороз перестав,
В неї ніс розтав,
А як сонце припекло,
В неї вухо потекло…

Ліву ногу десь заніс
Пес через дорогу,—
Бідна

— Ти, рибалко, риболове,
Чом женеш у море човен?

— Я закину в море невід —
Може, вловиться що-небудь:
Хоч сардинки, хоч плотички,
Хоч синочку черевички,
Бо надворі скоро

Велика станція
Порядком радує,
Вона по радіо
Про все нагадує:

“Поїзд такий-то у стільки годин
Рушає з платформи номер один”.

Трапиться поїзду десь

А то й таке ще може бути:
Послухайте, якої скрути
Дізнала кома бідолаха,
Коли її школяр-недбаха,
Що, певно, інші мав турботи,
В кінці письмової роботи
Поставив, — ну, а

В понеділок
я проснувся,

У вівторок
позіхнув,

У середу
потягнувся.

У четвер
ізнов заснув.

У п’ятницю
я дрімав,

У суботу
спочивав,

А в

В цьому поїзді, погляньте,
Ідуть бідні емігранти.

У емігранта легкий чемоданчик, —
В нім одежина, хліб, померанчик,

З рідного поля вузлик землиці.
Щоб на чужині менше

Будь здорове,
Моє ластів’я,
Чорноголове
Манюнє хлоп’я!

У полі, на волі
Тобі б десь носиться,
Не в цьому тісному
Провулку, як в клітці…

Мене ти побачив —

В дім корівці божій жук
Стукотів раз: тук,тук,тук!
Зацікавило панянку:
“Що тут жук шукає зранку?”

Жук став коником стрибати,
Капелюх свій зняв крислатий,
Каже: “Ой,

Жила біля річки качка,
Велика була дивачка:
Води не любила й трішки —
Ходила гуляти пішки.

Заходила до перукарні:
— Чи є у вас булки гарні?
В аптеку носила банку:
—

На островах, на Бергамутах,
Є сто котів, у капці взутих.
І хтось там бачив, як осла
Мурашка на собі несла.

Там яблука ростуть на дубі
І кожне — в соболевій шубі.
А

Змучив нежить Катерину.
А-пчхи!
Катерина під перину.
А-пчхи!

Прийшов лікар дуже скоро.
А-пчхи!
Каже:
— Пані справді хвора!
А-пчхи!

Миттю дав їй аспірину.

— Випни, равлику мій, ріжки!
Дам тобі я сиру трішки!
Каже равлик правду щиру:
— Я не їм ніколи сиру.
— Випни ріжки потихеньку,
Дам тобі ще й маку жменьку!

Равлик з люті

Одне цуценя невеличке
Журилось на березі річки:

По-перше, мало досаду,
Що всі виганяють із саду,
По-друге, що в річці не сухо,
Що муха влетіла у вухо,
Що кішка нявчить і

Помідор вліз на тичину,
Кривить пані господиню.
«Прямо сором
З таким помідором!»

Це розсердило квасолю.
«Глузувати не дозволю!
Прямо сором
З таким