Там
де мені добре —
довкола гори —
невисокі переважно
і я дуже тяжко
прийшов до розуміння
що невисокі вони тому —
бо ж ростуть углиб
(коріння ясенів
У бур’янах сміється
жовтими зубами
осінь.
Наїжились
солом’яні хати,
каправо дивляться
крізь шиби
в будні.
На вітрі
шелестять
сухі серця,
крізь
...На черешні, що зрубана
й спалена давно,
малий хлопчик до стовбура
прихилив чоло.
Якщо добре придивиться —
можете уздріть
на сорочці проти серця
черешеньки
Тоді
як у нашому листівнику
закінчувався лист
і в стайні рикала маржина
яка не звикла спати у бруді
ми вирушали в Дуби
за листом
По дорозі
тато мріяв уголос
як
I
Я бачу все:
час зморшками обличчя зриє,
а теплі коси
вкриє іней
незчисленних зим.
Я бачу…
Висохлі уста,
як листя, шелестітимуть
незрозуміло.
В очах —
Стоїть при дорозі
хлопчатко в сорочці рваній:
— Я — подорожник,
прикладайте мене до рани.
Ідуть подорожні —
ніхто з них, ніхто з них не стане.
— Я —
Ти гострим вітром
врізуєшся в груди,
ти білим болем
ниєш у легенях.
країно чорного життя,
дорога круто
кинулась в ногах
і відповзла.
і тільки небо
...стиха
темінь
снує
усе глибшу і глибшу
докопує вечір криницю
ось і гуси
вертають
з левади:
їхня крізь вечір вервечка
мов білий
тунель
мовби
...Кругом
порозкидані тіні,
проколюють тіло
дощі.
Іти б — та життя під ногами розмокло,
гукнути б — у горлі діра,
благати б — та руки зрослися з землею.
Тоді підійшла
...У травах життя
я душею ще такий світлячок
що вірю: у сузір’ї Стрільне
не на мене направлено лук
З ранніх віршів.
Давно залишив я удома
те дерево, з-за котрого мені
Йдуть
ідуть,
ідуть
і тиснуть
до сухот
свій плач,
ідуть
у біль
ще ненароджених,
у крик
своїх дітей,
ідуть,
щоб з костей,
без’язиких
У чорний шовк
старанно загорнула груди
і спілість свого лона,
щоб перейти
холодно
крізь життя:
не знаючи,
ні болю родження,
ні сліз,
в яких
Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”
«Половина саду цвіте, половина в’яне.»
Народна пісня
1.
Ми сидимо в невеличкій моїй кімнаті, затишній як
I
Прив’ялий кущ бузка
і грудку глини.
Більш нічого.
За все:
за передертий крик
на ложі родження
і смерти,
за біль,
що омотав утробу,
за
Прокинулась Надійка,
А надворі все біле- біле
І пухнате як білий кролик.
Мама вдягла Надійку і вирядила.
Ой, як очі болять!
Білий,
Білий,
Білий
Увесь світ
Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”
Щаслива посмішка
ЗВІДКИ ВОНО ВСЕ?
Синіє десь посеред Чернігівщини зелене і веселе село Щаснівка.
І живе в
Як зливу слів, як бурю кіс,
ридання розпустила:
де гострий зір,
де сміх шорсткий,
де муж,
що я любила?
Він був, як вітер, як роса,
на босі ноги в
1
Gaudeamus igitur,
juvenes dum sumus,
хоч їхні голови
покрила сивина,
хоч в кутиках очей
горить вчорашній день,
хоч їхні мрії
зниділи
у гуркоті
пилюг і
Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”
Вгамовується, тихіє
Вир базару.
Стомились люди, розбрелись.
Хто до хатів,
Хто до кав’ярні…
Сніг
Так мало споминів,
замало, щоб забути…
так тяжко бачити
в пустій кімнаті,
так тяжко йти
крізь двері, що ведуть
в пусту кімнату;
моїми
...Сторінка 572 із 593
Чудовий! Коли поруч.....