Роман Завадович

Пам’ятаю добре так, як нині:
У кутку стояв пшеничний сніп,
І врочисто на старинній скрині
Сяла свічка, встромлена у хліб.

За вікном миготіли срібні зорі,
Мов квітки,

Дзвінке минуло літо
І осінь золота,
І вже зима над світом
Снігами проліта.

Де зеленіло листя,
Де птах сідав спочить,
Там льодове намисто
Коралями блищить.

На

Привіт тобі, кохана Нене,
У цей великий день!
Прийми вінок бажань від мене
І китичку пісень.

Дарунків жодних я не маю,
Ні золотих оков,
Тому у ніг твоїх складаю
Свою

Є у світі хтось такий єдиний,
Хтось такий коханий, дорогий,
Що усім, усім є для дитини,
Що без нього був би світ пустий.

Є у світі хтось, мов ангел ясний,
З ніжним серцем,

Вже зима мете снігами,
Вкрилась льодом гладь ріки,
Не сидиться коло мами —
«Ой, пустіть нас на санки!
Ми у парк на річку підем,
Ми подивимось у гай,
Чи туди до нас не

Раз
Улас
Під ліском корову пас,
Сів спочити
Коло жита
І заснув собі на час.
Спить, не зна, що комарі
Вже скликаються вгорі,
Вже гудуть, мов ті джмелі,
І

Наш Тодірко Патичок
Має п’ятий вже рочок:
Ніс — мов ґудзик, личко біле,
Очка сині, погляд смілий,
Чуб русявий, кучерявий,
Що й казати — хлопець бравий!

Є в Тодірка

Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька.
Я тоді до неньки тілом всім тулюся —
бо цікаво слухати і боюся…

Ось князівна-краля у неволі в

На Різдво між свічок на ялинці розвішаю
Тихих спогадів срібні мережки про те,
Як Христос народився під житньою кришею
У подільськім селі, де снігами мете.

І тепер, в Ніч Святу,

На дзвіниці дзвонять дзвони
Великодні, голосні –
Всюди втіха, всюди гомін,
Всюди радісні пісні.
Це Ісус воскрес з могили,
І воскресла з ним весна,
Квіти сині, жовті,

Матусю наша, ми це знаєм:
Багато ангелів є в Божім раю,
Та на землі лише один між нами:
Це наша мама!

За вас ми молимося Богу,
За вас благаєм Пресвятого,
Щоб вам

Люблю я квіточки пахучі,
Люблю берізоньку струнку,
Люблю той явір, що на кручі
Коріння миє у струмку —

І трав зелені оксамити,
Важкі пшеницею лани,
Високі гори

Мудрий княже Ярославе,
Свого батька гідний сину,
Ти підніс до сили, слави,
До могуття батьківщину.

Скрізь з пошаною по світі
Твоє ймення споминали,
Королі, князі,

Три букви СУМ, а скільки змісту
Єднання рук і душ, і серць,
І порив дум полумянистий,
Що викликає ніч на герць.
Лютує зло за муром тюрем
І дише смертю, наче гад.
Сумівче,

Гей, яка чудова,
Свіжа і багата
Українська мова,
Мова мами й тата!

Словечко за словом
Я учусь завзято
Запашної мови,
Мови мами й тата.

Мови мами й

Скінчився день, вже сонце спить,
На небі зірка мерехтить,
Під снігом гнуться віти –
У кожнім домі попри шлях
Стоять ялинки у свічках
І колядують діти.

Найкраще свято з

Пам’ятаю добре так, як нині:
У кутку стояв пшеничний сніп,
І врочисто на старинній скрині
Сяла свічка, встромлена у хліб.

За вікном миготіли срібні зорі,
Мов квітки,

Зима пропала, люта, зла —
Весна воскресла над полями,
Луги змережала квітками
І нам Великдень принесла.

Встаєм удосвіта. За мить
Побожно в церкву поспішаєм,
«Христос

Під зорями весна ще буде спати,
Ще місто мла вкриватиме густа,
А ми до церкви підем привітати, –
Воскреслого Христа!

Приспів:

Співаймо, друзі, в великоднім колі,

Є в мене найкраща на світі матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, небесна Ісусова Ненько.
Благаю у Тебе дрібними словами
Опіки та