Про Україну

Частина збірки “Карпатська сюїта”

По вицвілих схилах хати розбрелись
Розбрелися хати
Пастуха ще нема
Місяць спить за горов

Частина збірки “Карпатська сюїта”

На самій верхівці бука
Сидить замислений крук
Ніч на сині пальці хука
Серп почепила на сук
НЕДІЛЯ
З базару
У гори
Понад рікою

Частина збірки “Карпатська сюїта”

Над шаленістю потоку
Вперто височіє Кам’яне Чоло
Хвиля його чеше
Вітер його теше
Сонце іскри креше
Кожен
Хто плигає через потік

Частина збірки “Карпатська сюїта”

Гудуть роздягнені смереки
Виплутують гілля із темних хмар
Стара гуцулка в жовті ожереди
Згребла осінній сум над яром

Частина збірки “Карпатська сюїта”

“У воздухах плавають ліси.
Василь Стефаник”

Я довго йшов сюди
З Чернігівських долин
Од батькової хати
Щоб доторкнутись синьої

Нові українці —
не жирні свині
Нового кап. класу,
Нові українці —
це духом сильні
Паростки нашого часу,

Що стали в когорти нової доби
Плече до плеча,
багнет до

Якого треба нам Аскольда
На цій окраденій землі?
А може, дійсно, ми малі,
Щоб владу правити без кольта?

Вже восьмий рік при владі наші,
Загрузли в твані, не на паші,
І

Про повідь на Закарпатті та участь чиновництва в ній

Гори.
Горе.
Зсуви.
Дощ. Дощ.
Закарпаття тоне.
Скільки йде площ
У води

Економіко!
Де твій пульс?
Графік серцевих ритмів
падає вниз.
Хто сказав,
рентабельність нуль?
Ми
на від’ємній осі криз.

Міністри сидять в шоці:
Знову курс

Вітаю радо, Дикий Луже,
Цю землю, небо, простір цей!
Не відведу від них очей,
Причарували, наче ружа.

В могилі кожній я вбачаю
Безсмертних свідків тих років,
Коли ватаги

А я собі вже не належу,
Та й чи належав я собі?
Утік у братчиків мережу
Із хижих багача зубів.

То краще джурою буть волі,
Коритись духу козаків,
Ніж перти дні сліпі та

А коней не саджають на палю,
То не дуже ти, братку, і плач.
Забувай свою пишную кралю,
Куштуватимеш інший калач.

А коней не садовлять на палю,
Будеш пліднити польських

За могилою могила,
А за смертю смерть,
Не чекай на мене, мила,
І коня не сердь.

Якщо стане що в поході —
Доля вже така.
Спогадай-бо при нагоді
Свого козака.

А

Пішли далеко тарпани,
Тепер їх не здогнати;
Чому, скажіть, не таргани
Із голови та хати?

Широкий степ змалів у яр
Без янголів безмежжя.
Вже вільна постать не буя.

A чайки все: “Кигли, кигли,
Ми козаками буть могли,
Не стало нам козацьких тіл,
І ми покинули ваш діл,
Щоб підсоблять вам із небес
І серед степу, й серед плес.
Тримайтесь,

Скаче кінь додомів,
А стремена пусті.
Щойно хвіст додимів,
Як і шрами густі.

І знайома рука
Не притримує лет,
І козацький рукав
Не заходить на злет.

І знайомий

1.
Це —
не друге пришестя Христа,
Заспокойте, будь ласка, дух.
Ця подія
відносно проста:
Зводиться український дух.

І вже йому тісно
в одних
грудях.
Він

Я так люблю Вас дорогі Карпати,
Коли ранковий стелиться туман,
І в горах ніжних запах рути-мяти,
Мене п’янить, немов отой дурман.

Люблю дивитись я на бистрі ріки,
Що так

Від синіх гір Карпатських аж до степів Донбасу,
Я хочу привітати всю Україну нашу.
Із півночі до півдня, із заходу до сходу,
Я шлю свої вітання до рідного народу:

“Вже дуже

До 100-річчя Ярослава Стецька, провідника ОУН…

Де у горах карпатських орли сизі літають,
А в волинських лісах сосни горді стоять,
Десь в подільському краю чи у галицькім