Про Україну
Колись в однім шановнім руськім домі…
- Автор: Іван Франко
Колись в однім шановнім руськім домі
В дні юності, в дні щастя і любови
Читали ми “Что делать?”, і розмови
Йшли про часи будущі, невідомі.
Домашні дами ось як побивали
Не
О дивний мент, о дивний час…
- Автор: Олександр Олесь
О дивний мент, о дивний час!
Весь Всесвіт дивиться на нас.
Сам Бог над нами став, здається,
І чуть, як Боже серце б’ється.
Сам Бог байдужість переміг,
І на похмурих хмарах
Холм і Львів
- Автор: Олександр Олесь
Раз Данило був на ловах
І у лісі заблудив.
Довго він шукав дороги,
Довго в пущі він ходив.
Аж виходить на поляну:
Ні дороги, ні стежок.
На поляні горб високий,
Вкритий
До підкарпатних земляків
- Автор: Пантелеймон Куліш
І
Безгрішний ваш гримить з Олімпу, з Ватікана.
Останній се вже грім, остання вже й омана
Про мляві розуми, про боязкі серця,
Роботу польських шкіл, науку лжи отця…
Хилітесь
Козацький жаль
- Автор: Пантелеймон Куліш
Мої поля, мої луги ви й луки!
Моя ви батьківщино й материзно!
Позасідали вас лукаві дуки,
Пішло моє святе насліддя різно.
Від Німеня скрізь до самих Порогів
Голосить наша
Гримить! Благодатна пора наступає…
- Автор: Іван Франко
Гримить! Благодатна пора наступає,
Природу розкішная дрож пронимає,
Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий,
І з заходу темная хмара летить —
На суді
- Автор: Іван Франко
Судіть мене, судді мої,
Без милості фальшивої!
Не надійтесь, що верну я
З дороги “нечестивої”,
Не надійтесь, що голову
Пред вами смирно схилю я,
Що в добрість вашу вірити
Гульвіса
- Автор: Пантелеймон Куліш
Ой ішов я до дівчини —
Од воріт вернувся:
Піду лучче до шинкарки
Горілки нап’юся!
Нехай добрі люде славлять,
Що в шинку ночую, —
Що за тиждень загорюю —
За ніч
Прокляття, розпач і ганьба…
- Автор: Олександр Олесь
Прокляття, розпач і ганьба!
Усю пройшов я Україну,
І сам не знаю, де спочину
І де не стріну я раба.
Зректись себе, забуть ім’я,
Всесвітнім соромом покритись
І, не
Не знаю і сам я, за що так люблю
- Автор: Павло Тичина
Не знаю і сам я, за що так люблю
Безщасную тую Вкраїну мою?
За що так кохаю? І що у їй є? —
Нещасний народ, його гірке життє:
Темнота та голод… Ох, ліпше мовчать!
За що ж так
Бджола і Мухи
- Автор: Леонід Глібов
Хтось Мухам набрехав,
Що на чужині краще жити,
Що слід усім туди летіти,
Хто щастя тут не мав.
Наслухались дві Мухи того дива
(Про се найбільше Чміль гудів).
— Тут,—
Я не бував за дальніми морями
- Автор: Василь Симоненко
Я не бував за дальніми морями,
Чужих доріг ніколи не топтав —
В своїм краю під буйними вітрами
Щасливим я і вільним виростав.
Мене ліси здоров’ям напували,
Коли бродив у
Золотий гомін
- Автор: Павло Тичина
Над Києвом — золотий гомін.
І голуби, і сонце!
Внизу —
Дніпро торкає струни…
Предки.
Предки встали із могил;
Пішли по місту.
Предки жертви сонцю приносять —
І
Кирпатий барометр
- Автор: Василь Симоненко
Ти лежиш іще впоперек ліжка —
Ну до чого мале й чудне!
А до тебе незримі віжки
Прив’язали цупко мене.
Кажуть, носа ти вкрав у баби,
Губи й ноги забрав мої,
Взяв у матері
Вітер з України
- Автор: Павло Тичина
Нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння.
Чортів вітер! Проклятий вітер!
Він замахнеться раз —
рев! свист! кружіння!
і вже в гаю торішній лист —
як чортове
Щоб знали як
- Автор: Василь Симоненко
Хто метнув ножа у сонце
Жестом диким і крутим?
Де дружинники? Ей, хлопці!
Краснодонці! Волгодонці!
Не допустим!
У кроках мільйонів і крок мій звучить
- Автор: Володимир Сосюра
У кроках мільйонів і крок мій звучить,
і в хорі пісень моя пісня летить,
у молотів дзвоні і молот мій б’є,
в диханні народу дихання й моє.
Мені, як і другим, жоржини цвітуть,
Гуси
- Автор: Леонід Глібов
День за горою погасав;
Затихло все в гаю густому;
Гусятник-хлопець заганяв
Од берега Гусей додому;
Гукав їм: «Гайда!» — і свистав,
Лозиною лінивих підганяв.
— Отак ми
Баба Онися
- Автор: Василь Симоненко
У баби Онисі було три сини.
У баби Онисі синів нема.
На кожній її волосині
морозом тріщить зима.
Я горя на світі застав багато.
Страшнішого ж горя нема,
ніж те, коли
Монархи
- Автор: Василь Симоненко
Диктатори, королі, імператори,
Мліючи в димі хвальби,
Роззявляли пащі, мов кратери,
І гукали:
— Ми — символ доби.
— Хто не з нами, той против Бога.
— Хто не з нами, той
Сторінка 19 із 253
Чудовий! Коли поруч.....