Про кохання

Скоро вечір…
Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?
Моє кохання — як той жовтий лист.
Він може

Вітер вже нахмурив чорні брови,
Сад затих до ранку, присмирнів.
Під крилом блакитної любові
Спи, дитя, в діброві снів.

Приспів:
Люлі, ластівко, люлі, радосте,
Срібний мій

Автобус їде трасою нічною,
І вечір зоряний рікою
У вікно тече.
Мою сусідку незнайому
Змагає сон, долає втома, —
Вона кладе свою голівку на моє плече.

Приспів:
І мчить

Коли поїдеш, любий друже,
Із краю гір, шовкових трав,
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.

І де б не був ти, пісня стане
Повік подругою тобі:
У радості осяє

У ночі травневі наснилась мені
Моя добра зірка,
І світ весь засяяв, і стало в душі
Так радісно, так зірно.

Здається, ввійшов в мої дні весняні
Бентежний неспокій.
І всюди

Скоро вечір…
Осінній лист пролітає повз мене.
Він більше ніколи не повернеться сюди.
Не повернусь, напевно, і я, бо навіщо?
Моє кохання, як цей лист,
Може упасти тільки до

Як ішла я опівночі
Понад тихою водою,
Зачерпнула в руки срібло
Те, що місяць там залишив,
І зробила з нього перстень…

А як сонце привітало
Мене вранці в чистім полі,
Я

Я піду в далекі гори
У вечірнюю годину
І попрошу вітра зворів,
Щоб не спав, не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах
У широкі полонини
І приніс до ранку квіти,
Що

Як ішов селом я
В літнє надвечір’я,
Вітер капелюха
Звіяв на подвір’я,
Мого капелюха
Покотив подвір’ям.

Дівчина із хати
Вздріла і метнулась, —
Дала капелюха
Й

Там за горою, за крем’яною
Стоїть калина над рікою,
А біля неї дівчина жде —
Чомусь коханий не йде, не йде.

Приспів 1:
А швидка річка шумить, хлюпоче,
Шалений біг спинить

Наче зграї птиць, роки ідуть —
Я спішу за ними в дальню путь.
Хочу я повік струмком гірським
Злитись з морем пломінким.
Хочу я повік струмком гірським
Злитись з морем

Як почую твій голос в своїх думках,
Моє серце в небо лине, наче срібний птах,
І несе мене у південний край,
Де пливуть в імлі білі кораблі.

Кораблі, кораблі в золотистій

Ось послухай, завірюхо,
не лютуй, не злись, не вий!
Хай зайча, укрившись вухом,
сон побачить морквяний.
Хай зайча у морквяному
уві сні забуде страх.
Завірюхо, йди

Вечір сонечку на прузі,
соловей калині в лузі,
поле — колосочкам,
матінка — синочкам,
лялька — ляльці,
казці — гном —
всі бажають перед сном:
на добраніч!
На

В чарах кохання моє дівування
Хочу я вільно, як пташка, прожить.
Вільне обрання і вільне кохання,
Серденьку воля, як хоче любить!

Шкода й розмови, святої любові
Силою в серце

Поважно і тихо в степу, як в мечеті.
Мов сторож, чатує орел із небес.
Дзвенить жайворонок в небеснім наметі,
В траві перепілка падьомкає десь.
В блакитті блаватному сонечко сяє,

Я пісню співаю
Про квіти, про гай,
Бо сбрденько просе:
— Козаче, співай!
Я пісню співаю
Про вірну любов, —
Співаю, бо грає
У жилах ще кров,
Про перса

..Дмухнув гарячий дух на мене,
Дух меду, чебрецю, малини, –
Це твій солодкгій дух, о нене!
Солодкий, рідний дух Вкраїни.
Вкраїно мила, рідний краю,
Я твій пашний чебрець – на

Ой там моє серце, – не тут, на горах,
Ой там, на Вкраїні, в безкраїх степах…
Туди, до могил, моя думка летить,
Де здавна покоїться, тихо лежить
Батьків моїх слава і лицарів

Ой де той вік, мій вік щасливий,
Веселий, ясний, гомінкий?
Вік молодечий, незрадливий,
Правдивий, дружбою святий?
Де вік, надіями багатий,
Як зіроньками небеса?
Безвинно