Пісні
Грицько Сковорода
- Автор: Пантелеймон Куліш
І
Моя ти мовчазна! чого так сумно дзвониш
У струни золоті, що начепив Боян?
Віщуєш горенько, чи радощі хорониш,
Чи се неволеньки окрив тебе туман?
Чи стиха схлипуєш, чи
Коли добрі очі маєш
- Автор: Пантелеймон Куліш
Коли добрі очі маєш,
Зазирни в моє співаннє:
Там побачиш – мов у гаї
Чорнобрива сновидає.
Коли добрі вуші маєш,
Прислухайсь до мого гласу:
Ті зітхання, сміхи,
Нехай і так, що згину я…
- Автор: Іван Франко
Нехай і так, що згину я,
Забутий десь під тином,
Що всі мої думки, діла
Сліду не лишать, мов та мла
На небі синім!
Нехай і так! Я радо йду
На чесне, праве діло!
За
Ах, коб я був музикантом…
- Автор: Іван Франко
Ах, коб я був музикантом
І тоном рядити умів,
То я б твої сльози перлові
На музику всі перевів.
Слова твої, серце кохане,
То був би сумний полонез,
А тьохкання серця —
Пісне, моя ти підстрелена пташко…
- Автор: Іван Франко
Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Годі вглибляться у рану затрутую,
Годі благать о любов.
З
Ой, що то в полі за димове…
- Автор: Іван Франко
Ой, що то в полі за димове?
Чи то вірли крильцями б’ються?
Ні, то Доля грядки копле,
Красу садить, розум сіє,
Примовляє, приспівує:
“Сходи, красо, до схід сонця,
Ти,
Цехмістер купер’ян
- Автор: Іван Франко
Облягали ляхи місто
Десь в часі Руїни,
Штурмували брами й мури,
Підкладали міни.
Боронилося козацтво,
Й міщани не спали,
День і ніч гриміли з мурів
Пушки й
Пісня будущини
- Автор: Іван Франко
Знов час прийде, коли з погорди пилу
Ти отрясешся й ясною звіздою
Засяєш людям, і підуть з тобою,
Серця твою почують давню силу.
Знов час прийде, до найтяжчого бою,
...Одвідини
- Автор: Пантелеймон Куліш
І
Тим часом як недомисел земляцький
Юртується в письменницьких кагалах,
Мов ті сейми в землі погибній лядській,
Кохається в руїнних ідеалах
І строїть світ на темряві
Необорима гармада
- Автор: Пантелеймон Куліш
І
Іде вона, іде полуднява гармада,
І згорда слухає, як стогне океан
Під нею… Бог новий летить із пельки ада
Із тисяччю громів і брязкотом кайдан, –
Пливуча гармиза
Чого являєшся мені…
- Автор: Іван Франко
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке
Гримить! Благодатна пора наступає…
- Автор: Іван Франко
Гримить! Благодатна пора наступає,
Природу розкішная дрож пронимає,
Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий,
І з заходу темная хмара летить —
Хочу я троянди, що цвіте в саду…
- Автор: Олександр Олесь
Хочу я троянди, що цвіте в саду…
Скільки я для неї дивних слів знайду!
Хочу я купави. Їй я розкажу,
Чом я над сагою цілу ніч ходжу.
А фіалці тихій в сутіні лісів
Вже давно
Вміння бути циніком…
- Автор: Василь Стус
Вміння бути циніком
дається і без зусиль
Бути людиною —
дертися по вертикальній стіні
Сізіфова робота
звичайне глупство
Кому то вдавалося —
дертися по вертикальній
Україна мовить
- Автор: Іван Франко
Мій синку, ти би менш балакав,
Сам над собою менше плакав,
На долю менше нарікав!
На шлях тернистий сам подався
І цупко по тернах подрався, —
Чого ж ти іншого чекав?
Сам
...Так говорить стародавня повість…
- Автор: Іван Франко
Так говорить стародавня повість:
Жив раз чоловік богобоязний,
І той сина мав одним одного.
Випав голод лютий у тім краї,
І збіднів той муж богобоязний.
І сказав до свого сина:
Одну я любив за веселість…
- Автор: Олександр Олесь
Одну я любив за веселість,
Другу я за вроду кохав,
А третій за соняшний усміх
Квітками дорогу встилав.
Ти зовсім була не вродлива
І завжди, як вечір, смутна…
Чого ж ти з
Половецька неволя
- Автор: Олександр Олесь
Під палким, південним сонцем
На чужий, далекий Дон
Сумно-сумно, як на страту,
Йдуть невольники в полон.
На руках у їх кайдани,
Кров і рани на ногах,
В чорній куряві
Людям, рокованим на смерть…
- Автор: Василь Стус
Людям,
рокованим на смерть,
видали рушниці
(вволили іхне останне бажання)
I вони стали розстрілювати
інших рокованих на смерть,
аби примиритися
із власною
З білої потойбічності…
- Автор: Василь Стус
З білої потойбічності
виринуло чорне сонце
25.2.
1971 рік
Збірка “Веселий цвинтар”
Сторінка 10 із 57
Чудовий! Коли поруч.....