Михайло Стельмах

За народними мотивами

У зеленому Поліссі,
Біля самого узлісся,
Жив та був собі лісник —-
Дуже славний чоловік.

Він любив свій край співучий,
Він ростив під

За народними мотивами

Зажурилася зайчиха:
Що за напасть, що за лихо
Забрело до неї в дім —
От ніяк не всидить в нім

Її любий Непослушко,
Що найкращі має

Зовуть мене Оленкою,
Оленкою маленькою.
Над річкою Веснянкою,
Як перейти полянкою,
За садом-виноградом
Живу я із матусею,
З сестричкою Настусею.
Матуся робить в полі,

Ми капусту роздягали,
Сто одежинок знімали,
А одежинки оці
Підуть нам на голубці.

Ми любимо весну,
зелену, чудесну,
грімницю у тучі,
і дощик співучий,
і луки широкі,
і ріки глибокі,
і поле веселе,
і рідні оселі,
і цвіт у маю –
всю землю

Ми садили ліс у полі —
І дубочки, і тополі,
І осику, і ліщину,
І червону горобину.

Виростай, наш ліс могучий,
Піднімайсь під самі тучі,
Щоб хмарки тебе гойдали,
Дощ