Короткі
Храм квітів
- Автор: Галина Кирпа
Сад —
це Храм Квітів,
де кожна квітка
складає молитви
Сонцю,
Дощу
й Землі.
Сад —
це єдиний у світі Храм,
куди злітаються
соловейки,
щоб співати
Нехай би Грім
- Автор: Галина Кирпа
Боже,
якщо Ти створив Грім,
то нехай би він
грав на сопілці,
а не торохтів,
розсипаючи по небу сухарі.
Тоді б я його не боялася!
Тоді б я йому
цілий день
Пане Сонечку Великоднє
- Автор: Галина Кирпа
Пане Сонечку, пане ясний,
не заходь нам, бо світ прекрасний!
Пане Сонечку Великоднє,
будь навіки нам, як сьогодні!
Та князюй удень, та князюй вночі —
небо віддає Тобі всі
Павук
- Автор: Галина Кирпа
Оцей Павук — вже дід.
Його внучата —
меткі
чорненькі
павучата —
плетуть йому
крислатий капелюх,
щоб гарний був
від сонця,
від дощу,
від преусякої
Дражнилки-жарти
- Автор: Галина Кирпа
Йванко-дранко-дурисміх
виліз на чужий горіх:
лічить, бідний, до п’яти
там сорочачі хвости.
***
Натка-дратка-дереза
непосида — мов коза.
Пісня в неї отака:
—
Що котам сниться
- Автор: Галина Кирпа
Просинаюсь і питаю тата:
— А чи тепло тобі, тату, спати?
А чи Сонько сон тобі колише?
А котам сняться квіти чи миші?
А чи є де вітру ночувати?
Як нема — поклич його до
Я буду, немов дзвіночок
- Автор: Галина Кирпа
Ой пустіть мене у садочок,
у той пустіть,
де я буду, немов дзвіночок,
синім ясніть.
Ой пустіть мене меж отави
і дуби, —
чи полюблять мене там трави
і
Лелечі спомини
- Автор: Галина Кирпа
Літо ходить від зим далеко,
від дощів, від квіток і трав,
щоб останній сумний лелека
теплих спогадів назбирав.
Щоб пішов за тим літом босим
по квітки, по дощі й громи
та й
Наберу дощу
- Автор: Галина Кирпа
Із тої хмари наберу дощу,
посію його дрібно між кущів.
Гляди, ще й до городчика впущу —
бо як йому прожити без дощів?!
Хай не дадуть червневі води-чари
поникле листя долу
Золота бджілка
- Автор: Галина Кирпа
За мною ходить бджілка золота,
мені казки розказує про літо —
про трави молоді і про жита,
про квіти, що всміхаються, мов діти.
Метелики гойдаються в квітках,
вимахують
Там дерева, там озера, там зоря
- Автор: Галина Кирпа
Там дерева, там озера, там зоря,
як горицвіт, ціле літо не згоря.
Помаленьку там роса собі росте,
де на луки сонце ходить золоте
із вогненними перлинами пісень
і засвічує
Все позеленіє
- Автор: Галина Кирпа
Яворина — на коліна —
до землі нагнеться:
хай країна Україна
сонечка нап’ється.
Безмеж-поле, наше поле,
враз позеленіє,
де не видно жайворонка —
сама цятка мріє.
Розмова
- Автор: Галина Кирпа
— Березню, де дів санчата?
— Та узяв продав.
— Хочеш човника придбати?
— Та узяв придбав.
— І куди ж це ти веслуєш?
У які краї?
— Та в зелені, у вишневі,
у краї свої.
Сонечко нікого не боїться
- Автор: Галина Кирпа
Прилетіло сонечко
у такому плащику:
крап-крапи-крапиночка,
горо-горошок:
— Не боюся дощику,
не боюся грімниці,
не боюся котика,
не боюсь пташок!
Котяча справа
- Автор: Іван Андрусяк
Як почуєш за вікном
нявкіт серед ночі –
не лякайся, друже мій,
не розплющуй очі.
Хай вони собі кричать
чи “ганьба” чи “слава”,
не втручайся ти до них –
то котяча
Учнів не їдять
- Автор: Іван Андрусяк
Вивчив Павук
основи наук,
і вечорами Муха
його уважно слуха.
– Я, – каже, – Павуче,
тепер твій учень.
Став “двійку” чи “п’ять”,
Та учнів не їдять.
Хвостики
- Автор: Іван Андрусяк
Хвостик хвостику привітно
трі-по-тів,
а від нього інший хвостик
дрі-бо-тів,
а Лізятко їх докупи
гре-бін-цем,
у кісочку посплітало –
та й усе!
На зуб
- Автор: Іван Андрусяк
Пізнає Стефуся світ,
як сніданок чи обід.
Книжку, іграшку, листок,
кицю, Лізин чобіток,
ополоник, зерня маку,
дідусевого собаку,
татів ремінь, з вікон рами,
дисертацію
Сум
- Автор: Оксана Лущевська
Аеровокзали. Забуття.
Сон. Обірвані в гнітючі непритомності
Кучугури слів.
І відчуття сизої затертої бездомності.
Землетруси пам’яті.
Буття. Як інстинкт розфокусована
Дилема
- Автор: Оксана Лущевська
“Любий, відріж мені крила –
Не хочу літати.”
До крові губу прикусила,
Жахаючись втрати.
Байдужість в своїх іпостасях
Ніч загасила.
Архаїчне болюче кохання –
Дилема
Сторінка 170 із 210
Чудовий! Коли поруч.....