Климентій Зіновіїв

І козаки на світі всі вельми ся труждают,
поневаж перси свої на войнах виставляют,
Боронячи отчизни і добра христіян,
жеби не преодолів нечестивий басурман.
І не токмо що перси

Яко вся діла Твоя, Боже, неізреченна,
тако і сія нам вещ отнюд недомисленна,
Же-с посадил єси нас вірних на землі хладной,
і на части світа сего почасти і гладной.
А невірним

О горе бідним людем убогим на світі:
же не могут скутечно радости іміти.
А богатому аще і скорб часом ткнется,
то в том же єму часі рихло і минется.
Бо багач судам очі мздою

Се же паки вірш вмісто предмови до ласкавих і благоразумних чительником, особливе до віршописов

До чтущих написав-єм сіє прошеніє,
іж би мні дарували прощеніє,
А барзій

Вірш, прощенія просящий, до всякого чина ласкавих чительников

Кому вподобаєт та книга, благословіть,
а кому здасться злая, то прошу, не кленіть.
Із меж вас мієт бити, же

Чтущи мні книги, в єдин час так начитав-єм
слово, і, где оно єст, ах, запам’ятав-єм,
Же жиючих в неволях вельми похваляєт
і блаженними оних людей називаєт.
Ми ж речем: не дай боже

Не дармо повідають, где, мовять, людей купа,
там не буде боліти праве нікгди у пупа.
І у гурту, теж мовять, їсться спорно й каша, —
правдивая то з віку реч і приповість наша.
І

Хоч то мовять: правдою не поживитися,
а ліпшей од неправди завше хранитися, —
Кгди ж із дна моря правда святая виймаєт
і, хоч не пожитечна, а часом сприяєт.
І паки, правду рекши,

Єжели прилучиться в котрий час погода,
тогда людєм биваєт особна вигода,
Бо в погоду і смутний веселим биваєт
і в той час змало скорбі своєй забиваєт;
І работающим ліпш тогда

Бог-господь сотворив нам времена і літа,
котрії будуть трвати до кончини світа.
І часи теж всякії од нього створенні,
но найпаче літнії, од всіх ухваленні.
Лучшей бо літо, в нем

І стрільники козакам потребні бивають,
поневаж до воєнних справ стріли зробляють.
Бо і стрілою мощно так же поразити
і, як огненною стрільбою, умертвити.
І дивная річ стріли, кгди

Немаш труднійших в світі ремесл над сніцарства,
а другеє вп’ять трудні также і слюсарства.
Сніцарі бо церковний деісус одрізають,
а слюсарі рознії теж штуки работають.
І сніцар в

Пишу вірші друкарям, ремісникам славним,
которії друкують книги православним
Людєм, бо всім діло їх свято єст і чесно,
а барзій тим, котрії жиють благочесно.
Друкують же всякії

Веселоє ремесло музицтво, повідають,
же іграми своїми смутних пудвеселяють,
А веселії паче веселими бивають,
когда музики в скрипку і в цимбали іграють.
І чесно также собі на

Над всі ремесла потребнійшоє подобно
пахарство, же тоє всьому світу вигодно.
Бо хоч би хто срібро і злото могл робити,
а, не міючи хліба, злота не вкусити.
Мовленна тая річ, же

Многії волоцюги з гультяйства бивають,
особно і чернці також ся пробігають —
Не хотять в монастирєх послушаннє міти
і ведлуг свойого спасення терпіти.
Да повіється іний к бісу по

Которії родичі дітей не научають,
тії неприятелі дітєм своїм бивають.
Бо нїкгди без цвічення діти добрі не будуть
і, вироеши, хоч красти, хоч розбивати будуть,
Аж вас, родичов,

Що то, панове, у вас єст такії за звичаї,
же то оскорбляєте слуг своїх над звичаї,
А найпаче слуг вірних і юж заслуженних
і жадною мірою в чім неподозренних,
Кгди ж мерзським

Що далій на світі горш біда наставаєт,
же убогий чоловік во всім погибаєт.
Хоч может бідний в людей що і заробити,
то багатий не хочет слушне нагородити.
І що їм за користь, іж

Кождий би хотів собі також багатим бить,
але мусить на світі так жить, як набіжить,
І тим рогом чесатись, которим достанет —
і будет троха іміть, як робити станет.
Бо убогих