Після бурі дівчинонька
З Дону воду брала:
«Чиє хвиля веселечко
К берегу примчала?
Чи того рибалоньки,
Що вірно кохала,
Що від нього до зіроньки
Ніченьок не
Щасливий в світі той, хто так уміє жить,
Як наші прадіди живали:
Волами рідними дідівський степ кроїть,
Довги затилка не згинали.
Не кличе барабан впівніч на розбиття,
На море
Ми не бажаємо срібла ні злата;
Танці та пісні — наша охота;
Нащо нам срібло? — хвилі біліші;
Нащо нам злото? — піски жовтіші.
Як рибки — в хвилях весело граєм;
Як пташки — в
Люлька в роті зашкварчала,
Шабля в ніжнах забряжчала;
Шабля різанину чує,
Люлька пожари віщує.
Сидіть дома, на покої,
Не пристало козакові.
Склич, козаче, склич дружину,
Відсувайся, запір:
Із’їжджайте на двір,
Мої милії, ріднії гості!
Я до ранніх зорей
Недоспала ночей,
Виглядаючи вас у віконце.
Чи в зелений садок
Подихне вітерок —
Не стаями ворон літає в полях,
Не хліб сарана витинає,
Не дикий татарин, не зрадливий лях,
Не ворог москаль набігає;
То турок, то нехрист з-за моря летить
І коней в Дунаї
Горе ж тому кораблеві
Та у море занесенному,
Горе тому сиротині,
Від родини відлученному!
Куди віне буйний вітер —
Корабль в хвилях потопається,
Куди гляне сиротина —
Над дніпровськими лісами
Ніч шатром розіп’ялась;
Дніпр з крутими берегами
Ніччю дуже розігравсь.
Понад берегом мохнатим
Сосни почали дрімати
Під пісні свого Дніпра.
Питається море в Дону:
«Відкіль гониш води?
Яку росиш ти сторону
І поїш народи?»
«Біжать мої світлі води
З далекого краю:
Славні сторони й народи
Рошу й
За морем степ, край моря степ,
В степах волох з шатрами ходить:
Крива коса, зубчастий серп
Волоха в поле не виводить.
Волох не йде в полки служить;
Волох живе — як
1
В чистім полі
Дві тополі,
Під топольми криниченька,
В ній холодна водиченька.
Там дівчина
Чорнобрива
З криниченьки воду брала,
З козаченьком
— Чомусь мій кінь вороненький
Не пив у криниці;
Чомсь брязнула на кілочку
Шабля край полиці.
— Вітер вінув проз віконце —
Шабля забряжчала;
Ніччю, синку, сніженьками
На дереві жовкне по осені лист…
Свій вік переживши, сідий бандурист
Підвіконню пісні співає.
Біжить чередою за ним дітвора,
Сідого проводять з двора до двора,
А дід на бандуру
Наплив я на розліг сухого океану,
Ниряє в зіллі віз і, мов між хвиль човнок,
Пливе між пойних лук по килиму квіток;
Минаю острови зелені я бур’яну,
Смеркає вже; нігде ні шляху,
...ДО ДІТЕЙ
Гей, діти-мотилята!
А годі вам цяцьками грать,
М’яч бить, метелики ганять:
Я байку розкажу – послухайте, хлоп’ята!
На якого вам ката
З книжками
В зеленой дубраве, где гордо и смело
Могучие дубы растут,
Лилея на стебле высоком и стройном
Цветком белоснежным цветет.
Приблизься к ней, путник – и негой душистой
Повеет
Не калина ль в темном лесе
Я не красная ль была?
А теперь меня сломали
И в пучки перевязали:
Это доля моя!
Не трава ли зеленая
В чистом поле я была?
А теперь меня
Благоговею я пред девой,
Когда, полна поэзии святой,
Она волшебною рукой
Разбудит спящие напевы.
И звуки чудные толпою полетят:
То громом торжества октавы загремят,
То
Что ты? скажи мне, мое сновидение,
Что ты, добро или зло?
Случай слепой иль само провидение
В мир наш тебя привело?
Часто с друзьями на жертву веселию
Ночь посвятив
Юность! время золотое.
В ожерелье наших дней
Это перло дорогое
Краше жемчуга морей.
Разлучилась ты со мною,
Улетела, друг мой, ты,
Я сказал тебе душою
Неизбежное:
Сторінка 181 із 446
Інтрига в вірші до останнього рядка! Чудово! Дякую! Пиш ...