Іванна Блажкевич

Вересень щедро сонцем зігрітий.
В школу повсюди
сходяться діти.
Квіти барвисті в них у руках,
Вогники щастя ясніють в очах.
В кожного радісна усмішка сяє.
Дзвоником першим

У неділю ранесенько
Вдяглась Ганя гарнесенько:
Піде з мамою в долину —
До дідуся у гостину.
Там такі смачні горіхи —
Ото буде Гані втіхи!

Допоможи, Боже,
Дожити хвилини,
Коли на Вкраїну
Знов Воля прилине;
Коли кінець прийде
Наших терпінь, мук;
Коли ми пірвемо кайдани із рук.
І скинувши з себе ворожу

Українка я маленька,
Українці батько, ненька.
І сестричка, братик милий
На Вкраїні народились.

Як я виросту велика,
Не злякаюсь труду, лиха,
Буду браттям помагати

Українець я малий,
Українець тато мій,
Українка моя ненька.
Я від щирого серденька
Люблю свою Україну
Люблю її до загину!

Петрик, Павлик і Ганнуся
До лісу ходили.
Там гриби вони збирали
І дуже втомились.

Посідали спочивати
Та й хлібець виймають.
Ножем крають на три скибки,
Сіллю

Ох і любить спать на сонці
Котик наш, муркотик,
Цілий день він на віконці
Гріє свій животик.
Та як мишка зашкребоче,
Котик вже пильнує.
Не заплющить доти очі,
Поки не

Що за плач тут, що за крики?
Що за гам такий великий?
Хто тут сльози проливає?
Хто невмите личко має?
Там он Марта, наче рожа:
Вмита, вбрана, чиста, гожа.
Чом же плаче наш

Пес кудлатий рано з будки,
обтрусившись, виліз хутко.

Радий, все оббіг подвір’я,
скубнув курочку за пір’я,
а індика — хап за хвіст!

Став індик на повен зріст: —
Ти

Взув Миколка черевички,
Та не на ту ногу,
А Іванчик, його братчик,
Йде на допомогу.
Перезув він черевички,
Зашнурував справно,
Йдуть обидва до сестрички,
Вона каже:

Величаєм Тебе, Мамо,
В ту святочну днину –
За Твій труд і за старання
Пильні без упину.

Величаєм за ту працю,
Яку мама мала,
Нім дитинка від колиски
На ніженьки

Як лелеки збиралися
Від нас відлітати,
Почала нам матусенька
Про школу казати.

Защеміло Павлусеве
Маленьке серденько,
Що пропала вже свобода
Дитяча

Україно моя мила,
Ти моя рідненька,
Я тебе так щиро люблю,
Хоч я ще маленька.

Мальовані санчата
Дістав Павлусь від тата.
Узяв свою шапчину,
З’їжджає на долину.
Гука у двір сусіду:
— А я кататись їду!
Дивись, які санчата!
Виходь мерщій із

Наш Іванко в дитсадку —
Як барвінок у вінку,
А навколо нього друзі —
Як весною квіти в лузі.
Завели швидкий танок,
Звеселили дитсадок.

Новий рік іде землею
В чистім полі без доріг,
Світить зорі понад нею,
Розсіває срібний сніг.
Новий рік іде горами
У червоних чобітках.
Сяють ясними вогнями
Скрізь

Чорногуз-лелека
Прилетів здалека,
Сів на вершок хати,
Давай клекотати,
Давай клекотати,
Рідний край вітати.

Нумо швидше до ріки
Всі гуртом купатись!
Нам сріблястої води
Нічого боятись.
На зеленім моріжку,
В лозах коло броду
Поскидаємо вбрання
І — шубовсть у воду!

Ой летіла зозуленька,
Летіла сивенька.
Питалася, що там робить
Дарочка маленька.

Ми скажемо щиру правду
Цікавій зозулі:
Наша Дарочка маленька
Уже пішла люлі.

У зайчихи був синок,
Мав гарненький кожушок:
Вишиваний квіточками,
Набиваний блискітками.
Кожушок зайчиха шила.
— Бережи! — синка учила.
А синок побіг в гайок,