Іванна Блажкевич

Вересень щедро сонцем зігрітий.
В школу повсюди
сходяться діти.
Квіти барвисті в них у руках,
Вогники щастя ясніють в очах.
В кожного радісна усмішка сяє.
Дзвоником першим

Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками,
Як вдень, так і вночі?

Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється для дитини
Днями і

Допоможи, Боже,
Дожити хвилини,
Коли на Вкраїну
Знов Воля прилине;
Коли кінець прийде
Наших терпінь, мук;
Коли ми пірвемо кайдани із рук.
І скинувши з себе ворожу

Українка я маленька,
Українці батько, ненька.
І сестричка, братик милий
На Вкраїні народились.

Як я виросту велика,
Не злякаюсь труду, лиха,
Буду браттям помагати

Чорногуз-лелека
Прилетів здалека,
Сів на вершок хати,
Давай клекотати,
Давай клекотати,
Рідний край вітати.

У неділю ранесенько
Вдяглась Ганя гарнесенько:
Піде з мамою в долину —
До дідуся у гостину.
Там такі смачні горіхи —
Ото буде Гані втіхи!

Ох і любить спать на сонці
Котик наш, муркотик,
Цілий день він на віконці
Гріє свій животик.
Та як мишка зашкребоче,
Котик вже пильнує.
Не заплющить доти очі,
Поки не

Що за плач тут, що за крики?
Що за гам такий великий?
Хто тут сльози проливає?
Хто невмите личко має?
Там он Марта, наче рожа:
Вмита, вбрана, чиста, гожа.
Чом же плаче наш

Хоч Богданко наш ніколи
Не ходив іще до школи,
А вже пише і малює.
Цілий день він щось майструє.

Може з дерева за мить
Гарну іграшку зробить:
І сопілочку, й візок,
І

Чи є в світі що солодше,
Як мамині очі,
Які зорять за дітками,
Як вдень, так і вночі?

Чи є в світі що любіше,
Як мамині руки:
Що працюють для дитини
Щиро – без

Величаєм Тебе, Мамо,
В ту святочну днину –
За Твій труд і за старання
Пильні без упину.

Величаєм за ту працю,
Яку мама мала,
Нім дитинка від колиски
На ніженьки

Як лелеки збиралися
Від нас відлітати,
Почала нам матусенька
Про школу казати.

Защеміло Павлусеве
Маленьке серденько,
Що пропала вже свобода
Дитяча

Весна, весна весела
Прийшла в міста і села
В зеленому вбранні,
Її вітають люди,
Її шанують всюди.
Хвала, хвала весні!

Ген трактор землю крає,
Сівалка

Взув Миколка черевички,
Та не на ту ногу,
А Іванчик, його братчик,
Йде на допомогу.
Перезув він черевички,
Зашнурував справно,
Йдуть обидва до сестрички,
Вона каже:

Наш Іванко в дитсадку —
Як барвінок у вінку,
А навколо нього друзі —
Як весною квіти в лузі.
Завели швидкий танок,
Звеселили дитсадок.

Новий рік іде землею
В чистім полі без доріг,
Світить зорі понад нею,
Розсіває срібний сніг.
Новий рік іде горами
У червоних чобітках.
Сяють ясними вогнями
Скрізь

— Фу! Фу! Фу! —
Фуркоче млин. —
Вас багато, я один.
Та для діток залюбки
Намелю вагон муки,
Чи то з жита, чи з пшениці, —
Будуть гарні паляниці.

Прилетіла ластівочка
Під віконечко до нас.
Заясніли в діток очка:
— Добрий день! Щасливий час!
Ти була в краю чужому,
Ждали ми тебе додому.
Натомились в тебе крила,
Бо

Ой летіла зозуленька,
Летіла сивенька.
Питалася, що там робить
Дарочка маленька.

Ми скажемо щиру правду
Цікавій зозулі:
Наша Дарочка маленька
Уже пішла люлі.

Пес кудлатий рано з будки,
обтрусившись, виліз хутко.

Радий, все оббіг подвір’я,
скубнув курочку за пір’я,
а індика — хап за хвіст!

Став індик на повен зріст: —
Ти