Ганна Чубач
Білі метелики дня, чорні метелики ночі
- Автор: Ганна Чубач
Як мені їх зупинять?
Крильця так ніжно тріпочуть
В білих метеликів дня,
В чорних метеликів ночі.
Як мені їх берегти?
Білі до чорних сміються.
Щастя ясне вкоротить
Чи
То не сніжинки
- Автор: Ганна Чубач
То не сніжинки
Засипають день.
Сніжинки, ті б —
Давно уже розтали.
То світлі душі
Із моїх пісень.
Із тих пісень,
Яких ще не співала.
То не морози
Дихають на
Світлий день не марнуйте
- Автор: Ганна Чубач
Світлий день не марнуйте
На земній каруселі.
Поспішайте — будуйте
Небо з білої стелі.
Світ мій — сонячний зайчик,
Вік мій — скельце яскраве:
Посміюся, поплачу —
Та й
Цей день як день
- Автор: Ганна Чубач
Цей день як день: без радості й печалі.
Лиш на калині облітає листя.
Та я осінньо про свій жаль не мовлю,
Щоби ніхто зі мною не журився.
Нема думкам спокійного причалу,
Є
Сплетіть мені колисочку
- Автор: Ганна Чубач
Ніні Матвієнко
Сплетіть мені колисочку
Для моєї тиші.
Нехай долю нерозумну
Я в ній приколишу.
Колисочка вербовая,
Ой люленьки-люлі…
Забарилась любов моя
Цей добрий світ
- Автор: Ганна Чубач
Цей добрий світ у житньому колоссі,
Ніщо його не зможе погасить:
Шовкові трави — то моє волосся,
Моїм словам — на вітрі голосить.
Роса на квітці — то моя сльозина.
А темна
Не попрошу синю даль
- Автор: Ганна Чубач
Не попрошу синю даль
Звеселить мою печаль.
Не попрошу чорні ночі
Щастя зорями пророчить.
Не покличу навіть друга
У свою невтішну тугу.
Біль зневіри, мрій тепло —
Все
Ромашковий сонет
- Автор: Ганна Чубач
Вінок сонетів — то вінок із слів.
Слова в сонетах скромні та пахучі.
Мені сказали: “Ти така везуча —
Тобі бузок за хатою зацвів”.
Я розгорнула довгі віти днів
І подивилась
Зустріч з літом
- Автор: Ганна Чубач
Сховалось літо за вербу:
Очікує, чи я прийду.
А я вдаю, що знать не знаю:
На довгу стежку поглядаю.
Стояло б літо в холодку,
І я б очима стежку пасла,
Якби в пахучого
Сонце і небо
- Автор: Ганна Чубач
Пам’яті Григора Тютюнника
Сонце і небо — для радості.
Світ цей — для щастя людини.
Осені хмурості,
Весен принадності —
Все нам навіки єдине.
Все нам даровано,
Трава дитинства не зів’яла
- Автор: Ганна Чубач
Трава дитинства не зів’яла:
Вона в долині тій росте,
Де наша мати пов’язала
В снопи проміння золоте.
Трава дитинства не зів’яне:
Їй зеленіти крізь роки,
Гойдати втомлені
Спілі полуниці
- Автор: Ганна Чубач
З повоєнного дитинства
Спілі полуниці на старих могилах,
Їх блакитні ранки росами обмили.
Спілі полуниці найсолодші в липні:
Від них руки пахнуть, губенята липнуть.
Повернулися гусоньки рано
- Автор: Ганна Чубач
Повернулися гусоньки рано,
А земля
Ще у біле убрана.
Повернулися гуси додому,
Принесли
З моря краплю солону.
Посідали
І мовчки голосять —
Позмерзали
У ніженьки
Долина матері
- Автор: Ганна Чубач
У долині при криниці
При зеленому кленку
Посідали молодиці,
Наче птиці на току.
Посідали, заспівали,
Затужили на весь світ.
Юні роки пригадали,
Наче вишні білий
Мій Олімп
- Автор: Ганна Чубач
Мій Олімп — та найвища гора,
Що не вища за нашу хатину.
Тут колись голосна дітвора
Калатала у дзвоники сині.
Тут колись…
І тепер, і тепер
Всі вітри тут пахучі,
Святкую день
- Автор: Ганна Чубач
Святкую день: веселий і сумний,
Який не є, а я його святкую.
У кожнім ранку стільки новизни,
Що я невдач минулих не рахую.
Хай кожна мить минається, летить…
Але на святі
Сторінка 3 із 3
Чудовий! Коли поруч.....