Ганна Чубач
Цей день як день
- Автор: Ганна Чубач
Цей день як день: без радості й печалі.
Лиш на калині облітає листя.
Та я осінньо про свій жаль не мовлю,
Щоби ніхто зі мною не журився.
Нема думкам спокійного причалу,
Є
Світлий день не марнуйте
- Автор: Ганна Чубач
Світлий день не марнуйте
На земній каруселі.
Поспішайте — будуйте
Небо з білої стелі.
Світ мій — сонячний зайчик,
Вік мій — скельце яскраве:
Посміюся, поплачу —
Та й
Долина матері
- Автор: Ганна Чубач
У долині при криниці
При зеленому кленку
Посідали молодиці,
Наче птиці на току.
Посідали, заспівали,
Затужили на весь світ.
Юні роки пригадали,
Наче вишні білий
Мій Олімп
- Автор: Ганна Чубач
Мій Олімп — та найвища гора,
Що не вища за нашу хатину.
Тут колись голосна дітвора
Калатала у дзвоники сині.
Тут колись…
І тепер, і тепер
Всі вітри тут пахучі,
Святкую день
- Автор: Ганна Чубач
Святкую день: веселий і сумний,
Який не є, а я його святкую.
У кожнім ранку стільки новизни,
Що я невдач минулих не рахую.
Хай кожна мить минається, летить…
Але на святі
Жук малий і волохатий
- Автор: Ганна Чубач
Жук малий і волохатий
Все життя прожив без хати.
Вдень від холоду тремтів,
А вночі від страху млів.
Дощик спинку обливав,
В душу смутку наганяв.
І набридло йому
Так, як було
- Автор: Ганна Чубач
Так, як було,
Так буде вічно:
Щоразу день чекає ночі.
Уперта гордість чоловіча
Коритись ніжності не хоче.
Та дні дощами переплачуть,
Снігами смуток пересіють.
І знов
Біля тихих причалів
- Автор: Ганна Чубач
Пісня
Я давно не печалюсь.
Я давно не журюсь.
Біля тихих причалів
Свого щастя боюсь.
Я давно не ридаю,
Як ридала колись.
Чи то сліз не стачає,
Чи вже
Білі клавіші
- Автор: Ганна Чубач
І.С.Козловському
Білі клавіші, звідки ви знаєте,
Що душа моя звукам відкрита?
Білі клавіші, нащо ридаєте.
Коли моря слізьми не долити?
Білі клавіші, звідки ви
...Так, як було
- Автор: Ганна Чубач
Так, як було,
Так буде вічно:
Щоразу день чекає ночі.
Уперта гордість чоловіча
Коритись ніжності не хоче.
Та дні дощами переплачуть,
Снігами смуток пересіють.
І знов
При світлі твоєї сльози
- Автор: Ганна Чубач
Не плач у ніч —
Вона і так сумує
Над тим, що надто швидко відійшло.
Даремно снігом березень лютує —
Вже стільки в лісі
Пролісків зійшло!
Не плач у ніч —
Вона і так
В самотніх стінах
- Автор: Ганна Чубач
В самотніх стінах
Кляла розлуку.
У крайню шибку
Хтось тихо стукав.
Можливо, вітер.
Можливо, вишня.
Та я на стук той
Тоді не вийшла.
Тепер, як серцю
Минулась
Осипається цвіт
- Автор: Ганна Чубач
Пісня
Осипається цвіт,
Білий цвіт черешневий.
Ви до мене прийдіть,
Балакучий, веселий.
Щоб роки і сніги
Моїх мрій не занесли,
Ви мені говоріть
Про
Білі метелики дня, чорні метелики ночі
- Автор: Ганна Чубач
Як мені їх зупинять?
Крильця так ніжно тріпочуть
В білих метеликів дня,
В чорних метеликів ночі.
Як мені їх берегти?
Білі до чорних сміються.
Щастя ясне вкоротить
Чи
То не сніжинки
- Автор: Ганна Чубач
То не сніжинки
Засипають день.
Сніжинки, ті б —
Давно уже розтали.
То світлі душі
Із моїх пісень.
Із тих пісень,
Яких ще не співала.
То не морози
Дихають на
Не попрошу синю даль
- Автор: Ганна Чубач
Не попрошу синю даль
Звеселить мою печаль.
Не попрошу чорні ночі
Щастя зорями пророчить.
Не покличу навіть друга
У свою невтішну тугу.
Біль зневіри, мрій тепло —
Все
Ромашковий сонет
- Автор: Ганна Чубач
Вінок сонетів — то вінок із слів.
Слова в сонетах скромні та пахучі.
Мені сказали: “Ти така везуча —
Тобі бузок за хатою зацвів”.
Я розгорнула довгі віти днів
І подивилась
Зустріч з літом
- Автор: Ганна Чубач
Сховалось літо за вербу:
Очікує, чи я прийду.
А я вдаю, що знать не знаю:
На довгу стежку поглядаю.
Стояло б літо в холодку,
І я б очима стежку пасла,
Якби в пахучого
Сонце і небо
- Автор: Ганна Чубач
Пам’яті Григора Тютюнника
Сонце і небо — для радості.
Світ цей — для щастя людини.
Осені хмурості,
Весен принадності —
Все нам навіки єдине.
Все нам даровано,
Мій Олімп
- Автор: Ганна Чубач
Мій Олімп — та найвища гора,
Що не вища за нашу хатину.
Тут колись голосна дітвора
Калатала у дзвоники сині.
Тут колись…
І тепер, і тепер
Всі вітри тут пахучі,
Сторінка 2 із 3
Чудовий! Коли поруч.....