Джордж Байрон
Перепливши із Сестоса в Абідос
- Автор: Джордж Байрон
Якщо Леандр і справді вплав
(Цей міф затямили дівчата)
Твій, Геллеспонте, вир долав,
Аби кохану зустрічати;
Якщо вночі зимою плив
Він морем до своєї Геро, —
Хай вал
Хотів би жити знов у горах
- Автор: Джордж Байрон
Хотів би жити знов у горах
Дитям безжурним, як колись,
Блукать між скель, в морях суворих
Між хвиль розбурханих нестись.
Моя ж душа, мов птах прип’ятий,
Що прагне скель і
Пісня для Луддитів
- Автор: Джордж Байрон
Як дешево хлопці за морем собі
Кров’ю добилися волі і права, —
Так ми не дамось ганьбі:
Воля чи смерть в боротьбі!
Геть королів! Тільки Луддові слава!
Коли натчемо полотна
...Поразка Сеннахеріба
- Автор: Джордж Байрон
Ассірієць упав, наче вовк до кошар,
Пломенів на полках злота й пурпуру жар.
Списів сяйво було, наче зорі рясні,
Що на водах тремтять в Галілеї ясній.
Ніби листя в гаю, коли літо
...Послання до Августи
- Автор: Джордж Байрон
1
О сестро, люба сестро! Між словами
Мені над це, єдине, не знайти.
Коли моря і гори поміж нами,
Будь, як колись, до мене ніжна ти, —
Страждаючи безмірно, до нестями,
Я
Прощавай
- Автор: Джордж Байрон
Були вони друзі від юних днів,
Та дружбу зміїний язик отруїв,
І вірність на небі лиш можна зустріти,
І юність — марнота, й життя — лиш тягар,
І кривду від тих, кого любиш, терпіти
Розстання
- Автор: Джордж Байрон
Те скорбне розстання
На довгі літа,
Останні зітхання
І холодність та,
Безслізна розлука,
Цілунки сумні
Сьогоднішню муку
Віщали мені.
Ті роси до світу,—
Ті
Прощання з Ньюстедським абатством
- Автор: Джордж Байрон
Навіщо ти зводиш чертог, сину крилатих днів? Сьогодні ти дивишся зі своєї вежі, та мине кілька років — налетить вітер пустелі і завиє в твоїм спустілім дворі.
...Рядки, звернені до преподобного
- Автор: Джордж Байрон
Рядки, звернені до преподобного Дж. Т. Бічера у відповідь на його пораду авторові стояти ближче до громади
Любий Бічере, ви дали мудру пораду,
Мовляв, треба із світом
Уривок
- Автор: Джордж Байрон
Як прийде час на зов батьків мені
Селитися в чертоги неземні,
Здійматись вихром в обшири незнані,
Чи схилом гір спускатися в тумані, —
Різьблених урн хай не зустріне тінь —
Рядки, написані під старим берестом
- Автор: Джордж Байрон
Рядки, написані під старим берестом на цвинтарі в Гарроу
Мій бересте! Ти хилиш віти стиха
Під леготом, що ним тут небо диха;
Я сам-один тепер в тіні твоїй,
Де гомонів
Сон
- Автор: Джордж Байрон
І
Двоїсте в нас життя: є царство сну,
Межа між тим, що хибно називають
Життям і смертю. В сну є власний світ,
Безмежний обшир дійсності хисткої.
У розвитку своєму дишуть сни,
Сонце бозсонних
- Автор: Джордж Байрон
Безсонних сонце! Зіронько сумна,
Чий слізний блиск із пітьми долина,
Не здужавши нічної темноти,
Як схожа на колишнє щастя ти!
Так і минуле, втрачене давно,
Блищить, та нас
Не сягнуть твоєї вроди
- Автор: Джордж Байрон
Не сягнуть твоєї вроди
Діві ні одній.
Ніби музика, над води
Лине голос твій.
На ті звуки ніжні, милі
Океан стиха в безсиллі,
Опадають сонні хвилі,
Спить і
Спомин
- Автор: Джордж Байрон
Кінець! То був лиш сон. І враз
Блідих надій промінчик згас.
Щасливих мало днів прожито,
Світанок мій вкриває тьма,
І душу сковує зима.
Любов, надію вщент розбито.
Якби ж —
Як з рабства не можеш звільнити свій край
- Автор: Джордж Байрон
Як з рабства не можеш звільнити свій край,
Борись для чужого народу.
Про подвиги Греції й Риму згадай
І вмри у боях за свободу!
Служіння добру — найшляхетніша путь,
Тож бийся
Станси до ріки По
- Автор: Джордж Байрон
Ріко! Ти линеш повз прадавні мури,
Де мила мешкає, і в краї тім,
На води, може, дивлячись похмурі,
Мене згада на березі крутім.
Будь серця мого дзеркалом, щоб їй я
У нім
Фрагмент
- Автор: Джордж Байрон
Фрагмент, написаний невдовзі по одруженню міс Чаворт
Горби Анслейські, голі та похмурі,
Де мрійним я блукав хлоп’ям!
Як, виючи, лихі північні бурі
Метаються сьогодні
Строфи, написані в бурю
- Автор: Джордж Байрон
Над Піндом пітьма, хвищі шал,
Стримлять шпилі похмурі.
І гнівно хмари мчать учвал,
І дишуть мстою бурі.
Ще й провідник із ляку зник,
Лиш блискавиці спалах
То з пітьми
Темрява
- Автор: Джордж Байрон
Я бачив сон — не все там сном було.
Погасло сонце ясне: темні зорі
Без променя і без шляху блукали
У безмірі, і крижана земля
У темряві наосліп кружеляла.
І наставала ранішня
Сторінка 3 із 4
Тунг сагурнг