Довгі

Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”

Щаслива посмішка
ЗВІДКИ ВОНО ВСЕ?

Синіє десь посеред Чернігівщини зелене і веселе село Щаснівка.
І живе в

1
Блукаю
по відсутнім літі, —
порозкидане
гаряче листя
пропікає душу.

Запізніла жовч
заходить
у мою свідомість
і гіркотою
тривожить згадку
про

(Шарж на традиційну нуту)

1

Якби то каструлі були прозорі,
якби то тумани борщів були негусті,
якби то балачки були недовгі, –
ти, може б, узріла мене на вікні

ПЕРША СТАНЦІЯ

Лишаї суду вкривають рінь історії,
від суду падає
в наші сумління тінь вини.

Протираючи очі, ми
перехиляємось через райдугу
і заглядаємо

Приїхавши до Америки, я працював посудомийником

1
На потребі нью-йоркського “давнтавну”
все було захоплююче того року:
блимаючі виклики неонів,
переяскравлені уста

1. Хто має нюх

втягає запах кіс
і переймається лагідністю

втягає віддих
і його власкавлює
її весна

втягає запах статі
і гарячий сціп клітин

ЗЗОВНІ

прийнявши в себе очі
й невиразну форму уст
ти хочеш їх
ти хочеш білих рук
що розтягаютъ ніжність
по твоїм обличчі
по руках
грудях стегнах

1
в полі червоніє кров дозріння
де-не-де сивіє жмут
питань

ти по кладці переходиш в осінь
і збираєш залишки
кохань

2

квіти нидіють і розчиняються
у

Пропихаючись тріщинами минулого, переступаючи по споминах, розгладжуючи пам’ять, що полотнами висить між кроквами століть — я увійшов крізь чорний Нотр Дам розп’ятись на старих коханнях, стекти

1
хай переллється із
дерев
на землю
як моє волосся
зелень
як густе зелене
тісто
у глибоку діжу
вечора
бо я
самотня

2

хай

Із “Любов у трьох часах”

1
Передчуваючи розсаду тіла,
ти ляжеш в постелі плюща,
що заповзе під ребра білі,
випрощуючи щем;

ти ляжеш в розростях гранати,
що горло

Із “Любов у трьох часах”

1
Зануривши голову у білу,
впадеш в заламані коліна,
тебе обмарить і повіриш
у нерозгаданості тіла;

в п’янкому мареві почуєш
її тяжкий

Із “Любов у трьох часах”

1
Напне на груди перкаль ночі,
обпарить губи кропом сосок;
знепритомнівши, неспокоєм
закропиш очі.

Зануриш голову у білу
гущавину грудей

Із “Любов у трьох часах”

1
Як ніч прозріє і загляне
моноклем місяця з-під зір
до найтемніших місяць землі,
ти схочеш, щоб тебе кохала.

гарячим поглядом

Із “Любов у трьох часах”

1
Перехилиться і пригорне
чорним чадом волосся,
і напоїть п’янливим голосом
в росах;

ти, зворушений, захлиснешся
білим тілом дівочим —

Із “Любов у трьох часах”

1
Помариш ще білолистям,
щоб виросло білими персами,
дівочі бедра облистило,
щоби обпестило;

помариш лопушим листям,
щоб стегна зеленим

Із “Любов у трьох часах”

1
Уважно розтулить ніч,
прийде і приляже збоку,
і виростуть квіти в устах,
барвінок губи обвогчить;

прийде і приляже на бік,
притулить тіло

Із “Любов у трьох часах”

1
Ти наповнишся ущертно нею,
заколишешся у ритмі бедер,
що живитимуть твою надію
і глибитимуть твою потребу

покоритися чуттям і впасти
в

Із “Любов у трьох часах”

1
І тіло, мов стежку розсади,
покриють веснянки квітів,
між клубами виростуть мальви
і стиснуть тебе суквіттям;

а потім між плахтами

1.
Мені свідомістю тече ріка минулого,
і падають роки,
щоб серце до любови привернулося
і гоїло по цей бік (чи по той) стежки.

Бо бертницькі поля і зруби
пашіли в мозолях