Вірші

По болоті — чапу-чапу —
Сіра чапля тихо чапа.
А за нею — чап, чап, чі —
Чапленята-чапачі.

Чапля каже: — Не глибоко,
Йдіть сміливо, не біда.—
Чапленятко мружить...

(За народними мотивами)

Песик біля печі
Пиріжки пече.
Котик у куточку
Сухарці товче.

Киця на віконці
Плаття пошива.
Півник у чоботях
Пісеньку співа.

Містом білим, новорічним
жвавою ходою
ми за звичаєм предвічним
ходим з колядою.

Коляда-колядка
для мами, для татка
і для всього роду
на добро і згоду.

Побувати...

Не він один її любив,
віддавна Україну
поети славили в піснях,
немов «красу-дівчину».

Від неї переймали сміх,
і жарти, і таночки,
її байки, немов...

Із-за гаю сонце сходить,
За гай і заходить.
По долині увечері
Козак смутний ходить.

Ходить він годину,
Ходить він і другу.
Не виходить чорнобрива
Із темного лугу,...

Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним.
Обнявши малого, в руках він держить,
Його пригортає, його він пестить.

— Чом личко сховав ти, мій...

Ой піду я до бору, до бору,
подивлюся на сонце крізь тінь.
Піднесуться дерева угору, угору,
і на землю впаде далечінь.

Ой піду я до бору, до бору,
подивлюся на сонце крізь...

Виходять люди
залишають тіні
які торкаєш
та вони не мають дотику
обнімаєш
та вони не мають форми

Мама сварить доню-мишку:
— Ти псуєш навіщо книжку?
— Я з малюнка, — каже та, —
Хочу вигризти кота.

Ти надто любиш спів дзвінкоголосий
Минулих днів і показних епох,
Слід половецький, що давно заглох,
Книжок старинних пертлілі стоси.

Невже тобі байдужі наші троси
І неших...

В зимові дні на стовпчиках,
На вітах, на дахах
Сидять малі горобчики
У сірих піджачках.

Сидіти б їм під стріхами,
Чекати б їм тепла,
Та жаль, що всюди віхола
Поживу...

Йде болотом чапля-тато,
А за татом чапля-мати,
А за ними п’ять малят —
Довгоногих чапленят.

Йде сімеєчка уся
До бабусі й дідуся.
Чапля-бабця й чапля-дід
Запросили на...

Умовляла маму Свєта:
— В мене ж дві п’ятірки є,
Ну замов мені жакета
В першокласнім ательє!
Свєта з мамою в журналі
Бачать моди небувалі…
І нагледіли фасон —
Не фасон, А...

Із матусенькою вдвох
Ми посіяли горох.
А минуло кілька днів —
Він зійшов, зазеленів.

Буду їсти залюбки
Я з горохом пиріжки.

Живою казкою, теплом і ласкою
У полі цвів багряний мак.
Очима карими, п’янкими чарами
Приворожив мене юнак.

А ніч узорами палала зорями,
Як молоді мої літа,
І трави...

Що б мені не говорили
хтось з батьків чи вчителів, —
я на все шукаю рими,
ніби хтось мене завів…

Скаже тато: — Як уроки? —
Я йому: — Летять сороки!
Скаже мама: — Ти поїв?...

У вересня щедра рука.
Заходьте! – він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград –
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой...

У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі
сто тіней. В полі, синьому, як льон.
А в цьому полі, синьому, як льон,
судилося...

Молочною рікою довго плив:
об мене бились білостегні риби,
стояв нестерпний світ, як круча здиблений,
а попід кручу зяяв чорний рів.
Оце. Оце воно. Оце воно —
лиш ти і я. I...

Ра-Менеїс була горда цариця, дочка фараонів,

Гарна й страшна, мов Урея, змія золотая,
Що обвивала подвійний вінець двох Єгиптів,
Мала чоло діамантове й темні рубінові очі.
Вдача в...