Вірші

Сміється природа радо мені,
Як сяє сонце по зимнім сні!
Барвисті квіти по всіх лугах,
Пташині хори по всіх гаях,
І в кожнім серці радість, весна:
О земле, сонце, любов...

Недоброзичливість ніколи не могла
Узяти верх: до злих вертались їх діла.
Я зичу благ тобі — ти зла мені бажаєш:
Ти благ не діждешся, я не побачу зла!

То не пісня по долині, –
Слізно плаче Верховина,
То не гули вод, –
Стогне раб-народ.

Риє землю джаганами,
Та посів його дощами
Геть змива з узгір,
Або нищить...

Пиріжечки, пиріжки,
Має кожен два ріжки.
Надкушу один ріжок…
Ой смачненький пиріжок!

Вересень щедро сонцем зігрітий.
В школу повсюди
сходяться діти.
Квіти барвисті в них у руках,
Вогники щастя ясніють в очах.
В кожного радісна усмішка сяє.
Дзвоником першим...

Скільки є в нас, любі друзі,
для звертання ніжних слів —
і до тата, й до матусі,
до бабусь і дідусів!

І татусю, й мамцю, й нене,
і дідусю, й бабцю теж, —
миле, ніжне,...

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! — та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем....

Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.
Крізь...

Знову коні палають в степу,
гриви зфашкують раптом,
і грімкоче глухе туп-тупу
Трахтемирівським трактом.

З грив на гриви стрибає вогонь —
сто пожеж чвалом скаче.
Пішаницею...

Коли вона плелася в коси —
чом, скрипко, відвернулась пріч?
Як музику пустила босу
в гаку непевну, звабну ніч?

Ох, смиче, теж дививсь куди ги? —
вже ж сивина спадає з пліч,...

Україна —
Рідний край.
Поле. Річка.
Зелен гай.

Любо стежкою
Іти —
Тут живемо
Я і ти!

Після бурі Чорне море
Тихе, лагідне, прозоре.

На морському дні з барка́са
Видно краба-водолаза

І медузу-мандрівницю,
Всі підводні таємниці.

На приморській...

Епіграф з роману «Чотири шаблі»

Голос:
Ми путь свою пройшли, як гагаган,
Що з неба од зорі схилив орбіту.
У ніч, у млу, у біль, у дикий лан
Летіло непідковане...

Кожному в пісочниці
Дуже грати хочеться,
Бо не просто в ній пісок:
Тісто в ній на пиріжок.

Для фортеці цегла в ній.
Для машин — гараж новий.
Ось чому в пісочниці
Всім...

Пішов синок у армію,
Дрібні листи пише:
«Міцно тата обнімаю,
Маму — ще міцніше.
Взяли мене у піхоту.
Прошу маму й тата:
Вишліть сотню карбованців —
Куплю автомата»....

В гаю далекім, в гущавині пишній,
Квіти гранати палкі розцвітають,
Мов поцілунки палкі на устах
Іншим палким поцілункам назустріч,
Мов поцілунки рубінових уст…
Спи, моє...

Хай кожна мить, що в вічність промайне,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут, — життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.

Пливи, рибо, пливи –
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.

Коли...

Розкинулося місто між горбами.
Пливе аулом ген аж ген, до небосхилу, —
там металеві дамби й бомби
багряно покололи обрій.
Розкинулося місто: табор:
де гноми перетворюються на...

Ішла весна-красна
У синій хустинці.
Несла весна-красна
У скриньці Гостинці.

Ягнятам — травицю,
Гусятам — водицю,
Каченятам — ряску,
А малятам — ласку.