Вірші

Можу прощати до власного болю,
Можу любити до прикрих огид —
Щастям великим, неначе журбою,
Хмариться радісний вид.

Можу так весело, радісно грати,
Можу од жаху впасти в...

День відійшов, високий і яскравий,
Погасли заходу янтарні брами —
І в парку вечір, молодик смаглявий,
Несміло бродить поміж деревами.

Чому вагаєшся, ласкавий...

Як ще ти можеш защеміти, серце!

Вночі був приморозок. Сіра повсть
Над містом нахололим нависає.
Повітря гостре. Тьмяне світло дня
Знесилюється в почорнілім парку.
Ці ґрати,...

Скоритись? Ні! Для почувань знебулих
Ще має сину їх передший спалах:
Я чую запах радостей минулих,
В заобрійному вирії пропалих.

Так Жовтень, тоскний спадкоємець Літа,
В собі...

Коли я дивлюся на розп’яття
в самоті тужливій і безлюдній,
то мені душа говорить,
що Спаситель із хреста свого
й на хвилиночку не сходив.
А тоді ще при Пилаті
надземная...

Ксьондз і пані покойова
На мшу поспішають,
На відході до покою
Слугу закликають.

І тут пані йому каже,
Щоб набіл забрати
І конечне до обіду
На ринку продати.

А...

«Ото, тату, маєм воду, —
Каже циганчук, —
А якби нам іще сиру
Та муки до рук —
Наварили б вареників,
Сіли край стола…»
Тут старому вже по горлі
Слинка потекла…
«А...

Видить москаль коня в полі.
Красти замишляє,
З-за пазухи Миколая
Свого витягає.

Давай йому примовляти:
«Микола-утеха!
Да памаги украсть лошадь, –
Верхом будеш...

Несе м’ясо руський кіт,
Польський вихилясом:
«Що ти, котику, несеш?»
А той каже: «М’ясо!»

Та як «м’ясо» вимовляв,
М’ясо і упало,
І з ним польського кота
В минуті не...

Ой зацвіла черемха, зацвіла
Ярим цвітом.
Там прощався та й стрілець січовий
З білим світом.

Там прощався та й стрілець січовий
З квітоньками,
Що немає кому прокопати...

Кожний думай, що на тебе
Ювілей небавом жде,
Що тебе хвалити будуть,
Як ніколи і ніде.

Що тоді тобі припишуть
Все, чого ти не зробив,
Навіть тут всміхатись будуть
Ті,...

Навкруг нас ходили грізні хмари,
Крили сонце, гнали світло пріч;
Із багновищ од чумної пари
Морок слався, наче глупа ніч.

Геть шляху не видко стало, йдучи,
В тиску всяк...

Душа — загреби,
око — заздренне:
чого є в тебе й
немає в мене?!
Це винуватий ти, миловидний,
що я негарний.
Ти винуватий, талановитий,
що я — бездарний…
Це чорна...

Боже, скільки розвелося
В нас пророків та вождів! –
Їхній галас стоголосся
Вже всіма заволодів.
Перед змученим народом
Кожний в’ється, наче в’юн,
Заливається рапсодом
З...

Як iонiйськая колона,
Рожевiє дiвочий снiг,
Ховаючи опуклiсть лона
В лiлеях рук, в лiлеях нiг.

Єдина! Не ображу зором
Двiйник Мадонни на землi.
Ось пурпуром Цiтери —...

1

Nad jakas rzeka, w jakims kraju…

Над Вавелем — вітри і дим,
А він горить і не згоряє.
Стає чужим родинний дім
Над річкою, в якомусь краю…

Даремно скаржиться в віки...

Древо поезії під небеса виростає,
скільки птахів над цим древом завжди пролітає:
голуб-синяк, Голуб сизий. І припутень-голуб.
Винно-рожеві у припутня груди і воло.

Древо поезії —...

Дитинство? Казочка про білку.
Дитинство? Хвої срібна гілка.
Дитинство? Радощі — і тільки.
Дитинство? Жалощів — ніскільки.

Дитинство? Білка промайнула
по споминах, як по...

Помежи нами море синє
Шумить бездонне,
По нім, як лодка, думка лине
І в хвилях тоне;
Над ним, як мева, жаль літає
І біла туга —
Була мойому серцю раєм,
Не буде...

Сталося, що мало бути.
Ще весільні співи чути
В твоїм домі,
А ти рада би вже знати,
Де будемо ся стрічати
Як знайомі.

Видиш той блакит над нами?
Там світи йдуть за...