Петро Гулак-Артемовський

Вода шумить!.. вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить і примовля:
“Ловіться, рибочки, великі і маленькі!”

Що рибка смик — то серце тьох!..
Серденько

А що ж оце, Андрію?
Яку там веремію
Підняв ти на Веренститут?
Питаємось: де ти? Чи тут?
А ти — на перелоги,
Знай, охкаєш, задравши ноги!
Та вже як не міркуй,
А сам на

Возрадуюся і возвеселюся о милости твоей, яко призрел еси на смирение мое, спаси еси от нужд душу мою и несе мене затворил в руках вражиих, поставил еси на пространне нозе мои.

Та й гарна ж

…при посылке ему в С.-Петербург делового портфеля

Колись було,
Та вже давно —
Аж за Богдана Хміля,
Аби папір,
Черкай на спір!..
Писалось без портхвіля.

Donorem pateras, grataque nommodus ets.
Hor. lib. IV. od. 1 [1]

Когда б мой скромный дом кумиры украшали,
Ваянные рукой художника-творца, –
Который силою волшебного

Последний экзамен, произведенный мною воспитанницам Полтавского института в январе и феврале 1854 г.

У Полтаві, в славнім місті,
Будинки біліють;
В тих будинках дівчат з

Нащо ти, Любочко, козацьке серце сушиш?..
Чого, як молода та кізочка в бору,
Що чи ногами лист сухенький заворушить,
Чи вітерець шепне, чи жовна там кору
На липі подовбе, чи

Ну, дядино Варко!
Прийшлось було шпарко:
Таке напало,
Опановало,
Що притьмом згинуть
І ноги одкинуть!
Груди підперло,
Нутро замерло;
Очі — цибульки,
На носі

І

Aequam memento rebus in ardui
Servare mentem: non secus in bonis etc.
Horat. Lib. II. Od. 3 [1]

Пархоме, в щасті не брикай!
В нудьзі притьмом не лізь до неба!
Людей

Не виглядай, матусенько,
В віконечко — в поле;
Не клич дарма татусенька:
Не вернеш ніколи!
Вибравсь татусь, вибравсь рідний
В далеку дорогу,
Та й наказав тобі, бідній,

(Приказка)

Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:
“Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?”
“Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)
Всередині, як ти, порожній

(Писулька до Грицька Прокази)

Хто Добрість, Грицьку, нам намалював плаксиву,
Понуру, мов чернець турецький, і сопливу,
Той бісів син, коли не москаля підвіз,
Той

(Вольный перевод из Мильтона “Потерянного рая”)

— Земля, земля,— вопил он в ярости терзаний, –
Орудье мук моих и всех моих желаний!
Чертог достойнейший одних богов навек,

Ой час їхать, Марусенько,
Тобі до господи!..
Ох, болить моє серденько
Від сеї невзгоди!
Ой збирайся, моя галко,
Ти до чоловіка!
Жаль нам тебе, серце, жалко,
Жаль буде

Ой мені тяжко
Ой мені нудно, –
Як без роботи жити мені трудно!
Ой піду я манівцями
Та нудьгу розважу,
Чи не стрінусь з панночками, –
Може, слово скажуть.
Ох, мені

Истязал еси беззаконие мое и грехи моя изследил еси. Руцо твои сотвористе мя и создаете мя; потом же, преложив, поразил мя еси.
Иова, кн. 1

1
Ну, вже таки
Далась взнаки

(Вольный перевод из Ж.-В. Руссо)

Да звуки струн моих всю тварь возбудят бренну,
И глас мой да пройдет от края в край вселенну!
Владыки царств земных! Забудьте ваш престол.

(Отрывок из первой песни поэмы “Счастие на земле”)

Я счастие пою, живя в плачевной доле, –
Блажен, кто счастие обрел в невинной воле!

Сyиди, о дщерь небес, от горных

Вернулася ж Химка
Допрядать починка.
Ой насуче ниток,
Що буде з півміток!
Язик — веретено
І бреше скажено!
Накрутить десятки,
Витче і двадцятки;
Буде й полотенця,

Vous voyez le grand gain, sans qu’il faille le dire
Que de ses ports de mer le roi tous les ans tire;
Or, l’avis, dont encore nul ne s’est avisé
Est qu’il faut de la France,— et c’est