Грицько Бойко

– Чого тікаєте врозгін?
Ви ж – вчотирьох, а він – один…
– А ми не знаєм, – каже Влас, –
За ким він гониться із нас!

Сіла муха на машину
Відпочити на хвилину.
Повезла машина муху,
По дорозі мчить щодуху.
Муха крильцями тріпоче,
Муха весело дзумкоче.
Запишалася мала:
– От я куряву

Мишка раз
Прийшла
До кішки,
Уклонилась
Кішці
В ніжки.
Кішці –
Смішки,
Мишці –
Нітрішки.

Гостювати йшла стоніжка.
Забруднила ноги трішки.
На порозі біля хати
Стала ноги витирати.
Всі сто ніжок обмітала,
Всі сто ніжок витирала,
А як стала на помості –
Із

Довгі вуха,
Куций хвіст.
Невеличкий
Сам на зріст.
На городі
Побував —
Нам капусту
Попсував.
Довгі ноги
Скік та скік!
Ми – погнались,
Він – утік!

На перерві у дворі
Стали в гурт школярі.

Глянув я на Петька,
А Петько – на Тимка,
А Тимко – на Шурка,
А Шурко – на Юрка, –

Та як розсміялись,
Аж за боки

От маля, так маля! —
Не злякалося джмеля,
Не гукає маму,
А зняло панаму
І махає нею: —
Ну,
Тільки сплобуй, плозену!

Каченята молоді
Враз побігли по воді,
Крильцями залопотіли
І у вирій полетіли.

Тільки качка сидить,
В неї ніжка болить
І крилечко перебите
їй не можна

Огірки-пузанки
Поховались під листки.
А жовтаві дині
Видно в огудинні.

А гарбуз, а гарбуз
Прямо в землю загруз.
Всі відпочивають.
Всі лежать-дрімають.

Тільки

Дощик,
Дощик! —
Аж залопотіло.
Ліс і поле,
Все навколо
Дощику зраділо.

Дощик,
Дощик! —
По дорозі стука.
Ми краплини,
Мов перлини,
Ловимо у

Сонечко весняне
Встало з-за села.
Пробудилась рано
Дівчинка мала.

Дивиться в віконце,
Радісна, ясна,
Наче промінь сонця,
Мов сама весна.

Бантики в

Струмочок скаче,
Все скік та скік.
Сміється й плаче
Гірський потік.

Потік до річки
Спішить, дивись:
Змією стрічка
Все в’ється вниз.

А річка в море.
І так

Я морозу не боюсь! —
В кожушину одягнусь.
Хай мороз не злиться —
Я у рукавицях.
Хай мороз не коле так —
В мене шапка з кролика

Хай мороз не хвалиться —
Я у теплих

Підмітає зранку
У дворі Мар’янка,
Чисто підмітає.
Песик вийшов на поріг
І хвостом змітає сніг —
Песик помагає.

В нас ялинка лісова,
Молода, хороша
І її всю покрива
Срібляна пороша.
Під ялинку лісову
Вати ми поклали,
Нарядили, як живу,
Іграшками вбрали.
— Ну й веселі ж

Сніг-сніжок!
Сніг-сніжок!
На снігу сліди пташок.
Це горобчики стрибали,
Мабуть, їстоньки шукали
Та поживи, бач, нема
Замела усе зима…
Ой ви, пташки куцохвості.
Наші

Сніжок у полі, у долині,
І на дорозі, й на горі.
На червонястій горобині
Стрічають зиму снігурі.
Останній лист злетів з берізки,
На білу ковдру тихо впав…
Він золотим

Забруднились поросята,
Почали ми їх купати.
Мили, мили, мили, мили –
Аж вони почервоніли:
Мабуть, соромно зробилось,
Що були так забруднились.

Узялася я до діла
Пластилін в руці змісила.
Подивися-но, дружок:
Вже готовий колобок!

Він і ротик має –
Тільки не співає…
Дуже я ліпить люблю!
Я ще й вовчика

Груш, що висять в холодку
Наче на принаду.
Захотілось Пилипку
З колгоспного саду.

Три години стежив він
З лопухів за дідом,
Доки сторож у курінь
Піде за