Анатолій Камінчук

Ви, сичі-горлачі,
Не кричіть уночі,
Бо в траві на землі
Сплять зайчата малі.

Коло діброви
Пасуться корови.
Побіля річки
Пасуться телички.
На оболоні
Пасуться коні.
А в небі хмари,
Немов отари.

Гойда, гойда, гойдашечки,
У гніздечку дві пташечки
Просять вітра прилітати,
Пташеняток погойдати.

А я бачив
Синій сон:
Синє поле,
Синій льон.
Синє небо,
Синій цвіт.
Сині зорі,
Синій світ.
Синій, синій
Листопад,
Синє листя,
Синій сад.
Синю

Є у хмарки
Хмареня.
Є у сонця
Сонях.
Є у квітки
Квітеня.
Є у мами
Доня.

Так, так,
Ось так-так,
Наш дід Ладо
Товче мак.
А бабуня Ладка
Нам пече оладки!

Метелику, метелю,
Я також літать люблю.
Ти літаєш по весні,
Я літаю уві сні!

Їздив заєць до млина.
П’ять пудів змолов зерна.
А зайчиха ніч не спала,
Паляниці випікала.
Рано-вранці у хустинці
Понесли зайці гостинці:
Пташенятам і

Вітерець гойднувся
Між зелених віт.
Колосок проснувся
І сказав: — Привіт!

Жайвір усміхнувся,
Мовив: — Добрий день!
Бачу, ти проснувся
Від моїх пісень.

Бачу,

Дід-лісник по лісі ходить:
Дивиться, чи хто не шкодить,
Як живуть дерева й звірі,
Чи летять птахи у вирій.
Ходить дід-лісник, пильнує,
Все він бачить, все він чує.

А вусанчик-колосок
Подає свій голосок:
Росо, росо, росянице,
Зароси усю пшеницю,
Колосочки наливай,
Звесели наш рідний край!

Серед жита
Є стежина,
Там хатина
Жайворина.

Там живе
Між колосками
У турботах
І піснях:

Жайвір-тато,
Жайвір-мама,
П’ять малих
Жайворенят!

Ми зібрали урожай.
Наче сонце у вінку
Коровай наш, коровай,
На шовковім рушнику.

Друже, з нами заспівай
Пісню радісну, дзвінку:
Коровай наш, коровай,
На шовковім

Із маленької зернинки
В полі виросла морквинка.

Соковита, кучерява
Для Оленки і для Клави.

І для хлопчика одного,
І для зайчика малого!

Наш когутик-співунець
В поле вивів тракторець.

Нивку рано заорав,
Рівно борозну поклав.

Кажуть люди: – Молодець,
Будеш мати свій хлібець!

Чечір-вечір,
Вечір-чечір.
Хтось вуркоче
Біля печі.

Чорні лапки,
Вуса, ротик.
Чечір-вечір,
Чорний котик!

Бджілки летять,
Золоті відеречка
У поле несуть.

А з поля летять –
У золотих відеречках
Медок несуть.

– Лис у ліс,
А я за лисом.
Лис горою,
А я низом.
Я на гору,
Лис у нору,
Хитрий лис!

Сонце по діброві
Ходить, як лисичка.
Котики вербові
Жмурять жовті вічка.

Вже не хочуть спати,
Хоч і трішки сонні.
Гріють лапенята
На яснім осонні.

Вітерець легенький
Тихо повіва.
Під сніжком м’якеньким
Дихає трава.

Вже суниччин тенькіт
Чути звіддаля.
Пролісок синенький
Вічка