Дні і ночі, і ночі без Тебе!
Божевільним вітрам доручив,
Дикий, синій, нестримний степе
Нестримну Твою широчінь!
Ні, вже не випрошу й не візьму —
Слізьми не окропляти шлях.
Я перейшов на темну схизму,
Братами виклятий монах.
Я скарб кривавої любови
На чорну сажу пропалив,
А гнів, живої сили повен,
Сконав під лезом грішних слів.
Докреслюю останнє титло —
Всіх літер вичерпано зміст…
Вже мерехтить самотнє світло,
Вже загримів замковий міст.
Гість
Коментарі
Підписатися