• Автор: Уляна Кравченко

Із земних скарбів всіх ніщо на власність
Не маю… не хотіла…

Манила — кликала мене лиш ясність
До світла я стреміла.

Спинялась там — де в’яла квітка біла
Спинялась… берегла ті дитинята,

Щоб їх не взяло зло,
Щоб не пропало ні одно…

Душею все над ними йму вітати,
Не дам пропасти

У темній, власти –
До них лиш право має Україна-Мати!

Коментарі