Запорожці

Нас не мало, не когортиця,
Нелегку вело борню.
Пам’ятає сива Хортиця,
Як стояли ми за ню.

Як ішли ми за Вкраїноньку
Не на сто – на тьму смертей,
За червоную калиноньку,
За дружин і за дітей!

Щоб розвіялась туманами
Доля-доленька гірка,
Обирали ми гетьманами
І Трясила, й Павлюка.

А тепер у дні прозористі
Ми дубами поросли
Й над шляхи потомків зористі
Руки-віти простягли.

Нас не мало, не когортиця,
Нелегку вело борню.
Пам’ятає сива Хортиця,
Як стояли ми за ню.