Сімдесят ось — і знов мені розквітло
Кохання юне радісно й урочо:
Вродлива Лада вабить зором світло —
В онученьки ж моєї тільки рочок.
Зустрівши, любо тулиться Ладуня,
Пташиною голубиться дрібною —
І з горя, кожен раз, як відійду я,
Сльозами заливається за мною.
Гість
Коментарі
Підписатися