Юрко Пархоменко

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Хвора жінка задивилася у сад
З жовтого вікна прогірклої лікарні.
У саду кружляє листопад,
Мовчки доціловуються пари.
Темні кола попід

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Через Десну в призахідному сонці
Паром-трудар натягує дротину.
Дивлюсь замріяно-дитинний
І жити хочеться по-совісті.

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Ой, ліхтарі, ліхтарі,
Милі мої баламути,
Дайте мені, ліхтарі,
Хоч на хвилину заснути,
Дайте мені, ліхтарі,
Од суєти одхлинути,

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Люблю в поезії ніжну красу,
Прозорість,
Росу на шибці
Від дихання дитини,
Що задивилась на жовтих курчат у дворі.

Вічний вогонь

Мені плювати, це поезія чи проза,
Кричу, бо серце в горлі!
До вас кричу, оракули прогнозів,
Стратеги низькочолі.
Священних лозунгів дубові тлумачі,
Що

Вічний вогонь

Тополь зелені амплітуди
Розколихали небокрай.
Так глибоко,
Так вільно дишуть груди –
Душа заграла!
Приймаю Світ із деревами,
Із хмарами, водою із

Вічний вогонь

Я
Комуніст
Із синіми очима.

Вічний вогонь

І колись давно,
Й сьогодні,
Й завтра,
Мій сучасник, як і той далекий пращур,
Щоб не зненавидіти життя, повинен завжди
Душу нести високо, як Прапор.

Вічний вогонь

А за вікном,
В снігу
ДЕРЕВА -ДЕРЕВА…
Пішли,
Пройшли,
Постали- стали.
Мої дерева- дерева,
Мій вітру,
Місяцю
І батьку.

Вічний вогонь

…У хаті ніч. Та місяць.
Ні – телень…
І на підлозі рама од вікна.
Хлип батькових прокурених дегень,
Мов бульбашки із дна.
Такий страшний той хлип!
Дихне

Вічний вогонь

А поле – поле
З синіми снігами,
Покрапане наївністю слідів.
І молодик над полем з ніжними рогами,
Мов маятник давно зупинених часів.
Посеред поля я з

Вічний вогонь

Заснути не дають слова,
Снуються в темряві, звучать.
Уже опухла голова,
Хоча слова, як всі слова,
Звичайнії слова:
РОСТУТЬ ДЕРЕВА-ДЕРЕВА…

А там, ген,
Під ворітьми
В старого різб’яра,
Із дерева нарізані,
Оздоблені чарки.
Усякі:
Малі, великі і середні,
Товсті, тонкі й пузаті,
Зелені, сині і червоні

Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”

– Що пані просять за це лахміття?
Сором вам, пане, так казати,
То кожушок є люкс!
А чому він тєжкий, як та

Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”

Вуйко та вуйна уперто женуть
Гладющу свиню по центральному плацу.
Плац білий.
Свиня біла.
А п’ятачок, як

Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”

Так хочеться промовить всім:
ДОБРИДЕНЬ.
Сказати ж маю кому –
Весь Косів
Рушив на базар по білому снігу,

П’ятий розділ збірки “Макро і мікро”

Лише сьогодні очі придивилися –
Пів Києва прикрашено рогами.
Звідки ж вас стілько розплодилося,
Отці сімейств, з пучком трави поміж

П’ятий розділ збірки “Макро і мікро”

Не плач, не зазіхай, не виривайся,
Побіля берега пливи.
Хоч і потонеш, не жахайся,
Вважай, що ти живий.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Пересічностей квінтесенція,
Настояна на самоїдстві –
Суть «інтелігенція»,
Що мнить себе українською.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Я намалював звичайний огірок,
Наш,
Ніжинський.
Я малював його, проклятого, півдня!
Пастеллю,
Вуглем,
Аквареллю…
А в