Юрко Пархоменко

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

На все дивитись треба просто:
Упала жінка – підведи,
Прийшла гроза – радій!
А ми, «знервовані добою»:
Гроза? Ооо, чорт, пропали всі

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Молода вдова Тетяна
Білить знадвору нову свою хату.
Обличчя рум’яне
Кокетує з хусткою картатою.
Стоїть на високій

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Холод ваших очей,
Через горде плече,
І ці чорні нервові перчатки.
Хміль безумних ночей
Хмиз гарячих речей…
Пригадалося все – від

Частина збірки “Карпатська сюїта”

Всю ніч Черемош
А ліс сидів та слухав
Карпати спали
Дощ дрімав
Хмари натяг на вуха

Вічний вогонь

Ми з місяцем вночі
У травах загубили слово,
І сидимо тепер, як два сичі,
Вигадуємо нове.
На стежках тіні синьо сплять,
Од хати і до хати.
Казки під

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Сива левада
Тумани колише,
Слід по росі до криниці.
Пахне курінь
Кавунами і мишами…
Світає,
Мов сниться.

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Унесла знадвору намерзлу білизну,
Кинула з рук її жужмом на стіл.
Стоять сорочки на столі, як залізні,
Поламані тіні

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Осмеркло.
Нудить мряка.
Гарячі вікна в двір.
Ми сидимо удвох із батьком
І мовчимо.
Учора матір поминали,

Частина збірки “Карпатська сюїта”

Розгойдало небо гори
Гуком
Підкидають шапки вгору
Буки

Вічний вогонь

Я знов стою у древньому Козельці,
Собор замислився над синіми долинами.
Якась блаженна мить у стомленому серці
І хочеться заплакати чи стати на коліна.
Довкола

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Голуб над Щаснівкою
Мудріший Корану –
Він кохає і відчуває крило.
Колись раннім-рано
У білих туманах
Зависло

Вічний вогонь

У кожного народу є своя тополя,
Погасне храм без свічки.
І як би вітер не сваволив,
Свічки горітимуть довічно.
Так Світ в тополях і синіє,
Як праліс

І день,
І ніч,
І рік,
І вік
Тече моя ріка.
Несе роки,
Як мокре листя.
Несе думки,
Кудлаті і розхристані.
Слова мої несе,
Мов яблука в осінніх водах.
А

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Хвора жінка задивилася у сад
З жовтого вікна прогірклої лікарні.
У саду кружляє листопад,
Мовчки доціловуються пари.
Темні кола попід

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Синім снігом, синіми ночами,
Блідим світлом у вікні,
Поцілунком першим і останнім
Ви згадалися мені.
Синім снігом,
Синіми ночами…

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Задивився з мосту в темну воду,
Похололо тіло, мов в стрибку!
Потекла під мостом моя врода,
Піну залишила на піску.

Вічний вогонь

І колись давно,
Й сьогодні,
Й завтра,
Мій сучасник, як і той далекий пращур,
Щоб не зненавидіти життя, повинен завжди
Душу нести високо, як Прапор.

Вічний вогонь

Розчахнутий дуб похиливсь серед степу,
Могуче гілля, мов чорні руки
На чорну ріллю поскладав.
Та чорна рілля – древні звивини мозку,
Завмерлі мелодії вічних

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Упав додолу з гілки сніг,
І випросталось гілка.
Так випросталась гінко.
Синиця заспівала дзвінко,
Патлатий пес на

3-тя частина збірки “Очі до очей”

На сон,
На темносині сни
Дарую вам сю ніч.
Я на хвилину Світ спинив,
Хотів заглянуть вам у вічі.
Але вони уже заснули,
( У сні