Ярославна

розвісила на баштах тугу
розпустила плач
над мурами Путивля
який звисає на жердках років
і звогчує свідомість

ярославна
розстелила тіло
неціловане непещене
повне ніжности

щоб ти по ста віках
черпав її
для віршів