Якщо на світі не бува нового,
Лиш плин повторний явищ і речей,
То блуд який це розуму людського, —
Знов тяж нести вже роджених дітей.
Якби вернуть я міг роки уперті
В п’ять сотень кіл, що сонце їх пройшло,
І в древніх книгах, де й слова затерті,
Я віднайшов ясне твоє чоло, —
Дізнав би я, що в дні далекі знали
Про чудо це — краси земної цвіт,
Вони чи ми вперед сягнули далі,
Чи вічно йде шляхом повторень світ.
Я певен, що в минулому поети
Вславляли менш достойнії предмети.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Якщо нового в світі вже нема
І ніде взятись Істині чи Слову,
То бідний розум мучиться дарма,
Чуже дитя народжуючи знову.
Якби, вернувшись на віків зо п’ять
В минулі дні, далекі й загадкові,
В прадавній книзі зміг я відшукать
Твій милий образ, втілений у слові,
Тоді б я знав, що думали в ті дні
Про диво це, довершене, хоч тлінне.
Ми стали досконаліші чи ні?
Чи все навкруг лишилося незмінне?
Та певен я, що древності уми
Захоплювались гіршими людьми.
Переклав Олександр Грязнов
Гість
Коментарі
Підписатися