Як звірі, простір ми любили

Як звірі, простір ми любили,
блакити далечі й води,
і хижу волю, й вовчі ходи
в людні тривожні городи.

І нині нам, як звірам, кліті
і хід, розміряний улад:
чотири кроки, все чотири —
туди й назад… туди й назад…