• Автор: Євген Маланюк

Як завше, дні повиті крепом.
В кімнаті ще зимові сни.
Здається, зовсім і не треба
Цієї пізньої весни.

Ви мовчите. Я п’ю безсило
Міцну отруту самоти.
Життя всі мрії підкосило,
І більш нема куди піти.

Коментарі