Я прокидаюся рано —
Й зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.
Мати — досвітня пташина,
З досвітку віч не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.
Мати — то сонечко рідне,
Сонечко ясне, земне,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.
Гість
Коментарі
Підписатися