Я натомився вічно знати
В собі самому — двійника…
Душе! Обридлива яка ти!
І непримирлива яка!
Я марно злагоди чи згоди
З тобою сподівавсь дійти, —
Як тінь, недомисел природи,
Мене перекривляєш ти!
І що ясніший я, то мушу
Усе темнішу тінь тягти…
Душе (якщо я маю душу),
Яка непереможна ти!
Гість
Коментарі
Підписатися