• Автор: Світлана Кузьменко

Я хату на щастя будую
Із дивного світла, із мрій.
Ось-ось, і, здавалось, почну я
І жити в оселі новій.

Будую — у світі я мрійнім,
А в дійснім — надію ловлю.
І так, між реальним і мрійним,
Я досі на світі живу.

Коментарі